«Хто згрішив, що сліпим він народився?»

Христос відповів, що ніхто не згрішив, але щоб сила Божа виявилася на ньому. Так часто є в цьому стражденному світі, здорові, багаті, горді, мудрі є самовистарчаючі. Курорти, ресторани, земні насолоди – це їхнє життя. Їм важко Бога поставити на престолі того серця, у центрі життя. Він є, але так, злегка. У кутику серця, як ото ще десь є звичай іконочку в кутику кімнати ставити. Але мусить бути заслонка, яку відкрили, помолилися, а потім шторку засунули, щоб Бог не бачив нас, а ми Його.

Бідніші люди, а особливо страждаючі, швидше Бога приймають. То хіба Бог мав би всіх каліками поробити, щоб їх привести до Себе? Були і багаті, і мудрі великими Божими приятелями. Все навколо оповите таємницею. Не кожен страждаючий і бідний горнеться до Бога. І між ними є чимало ворогів. А скільки тих сліпих серед нас, хоч кажуть, що зір у них на всі 100 відсотків?

Сліпота тілесна часто допомагає бачити голодного, терплячого.

* * *

Бабця Агафія, спочатку мала на обличчі маленьку пляму. Потім ця пляма ставала живою відкритою раною. Рак обличчя. З місяцями, роками зникло обличчя, замість носа виглядала кісточка. Пізніше рак перейшов на очі. Потім усе лице перетворилося на суцільну живу рану, яка гноїлася, кровоточила і дуже-дуже боліла. На щастя, чотири сини мешкали недалеко один від одного. Агафія по черзі жила в кожного, щоб не обтяжувати дітей, внуків. Ніколи не чути було нарікання. Радше дякувала Богові, а від людей приховувала свій біль. Та дуже важкі були довгі зимові ночі – можна було чути її стогін, хоч намагалася сховатися якнайдалі від рідних, щоб їм не перешкоджати. І, можливо, оцим своїм терпінням та добротою більше, ніж словами, виховала всю свою велику родину.

Розважання на кожен день