Якщо людина, котра задовольняється своїм статком і не дає нічого іншому, не є милосердна, то чи може назватися милосердним той, хто викрадає чуже, хоча би він робив незліченні подаяния? Якщо насолоджуватися одному своїми благами недозволенна річ, і є справою нелюдяною, то тим паче жорстоко чинить той, хто віднімає блага в інших. Є люди, котрі не завдали жодної образи іншим, та зазнають покарання лише за те, що не розділяли з ними свого майна; то без сумніву зазнають покарання ті, котрі крали чуже. Не виправдаєш себе тим, що, роблячи шкоду одному, ти виявляєш милосердя іншому. Тобі необхідно виявити милість тому, кого ти образив; а ти, наносячи рани одним, лікуєш тих, котрим не завдав жодних ран; тоді як треба би лікувати перших, або, краще, не треба зовсім завдавати ран.

Людинолюбний не той, хто сам уражає і зцілює уражених ним; але той, хто лікує рани, нанесені іншими. Отже, лікуй ті рани, котрих ти сам завдав, а не ті, котрі іншими нанесені; або, краще, не уражай, але оживляй уражених. Для милостині недостатньо того, щоби вилікувати зло, завдане користолюбством. Якщо ти відібрав у когось малу мідну монету, то тобі недостатньо такої самої монети, щоб залікувати рану, завдану користолюбством, але використай на це талант. За законом, спійманий злодій повинен повернути вчетверо більше вкраденого ним. Але хижак гірший за злодія. Він повинен повернути в десять разів більше украденого. Втім, і тоді він лише отримає відпущення у своїй неправді, але не насолодиться плодами милосердя. Саме тому Закхей сказав Господу: “Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо” (Лк. 19:8).

Якщо ж в часи закону треба було повернути вчетверо, то тим паче при благодаті. Якщо злодій зобов’язаний був це робити, то тим паче хижак; бо останній крім збитків чинить кривду; так що, повернувши в сто разів більше, він не винагородить всього. Якщо ж і роблячи таким чином, ти ледве можеш винагородити шкоду іншого, то, коли ти, викравши все майно в ближнього, роздаси лише малу частину його, і притім не тому, у кого вкрав, але іншим, яке матимеш виправдання, яке прощення, яку надію на спасіння. Чи хочеш знати, яке велике зло чинить той, хто виявляє таке милосердя? “Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, – говорить Писання, – те саме той, що приносить жертву з майна бідних” (Сир. 34:20). Отже, начертаємо цю загрозу в розумі нашому, напишемо її на стінах, на руках, у совісті і всюди, щоби страх стримував руки наші від щоденних убивств. Бо крадіжка гірша за вбивство, бо вона повільно вбиває бідного.

Зібрання повчань