Шостий тиждень після Пасхи. Понеділок (Ін. 11:47-57)
Ісус прийшов до нас, щоб спасати. Для цього Він використовує усі можливі засоби: молиться; йде від міста до міста; від села до села; проповідує; чуда робить, щоб ще більше зовнішньо збудити людей; приймає очорнення і напади злих людей, а наостанку в страшних муках вмирає. Тільки щоб усіх спасти.
І апостолів вибирає, щоб продовжували його діло спасіння. Немає нічого важливішого в цьому світі. Св. Діонізій говорить: «З усіх Божих речей найважливішою є співпрацювати з Богом над спасінням душ». Подібно і св. Іван Золотоустий каже: «Хоч би ти увесь свій великий маєток роздав бідним, то однак більше зробиш, коли одну душу навернеш з грішної дороги до Бога».
А св. Григорій навчає, що більшим чудом є навернути одного грішника, ніж воскресити померлого.
Одним словом, Господь сотворив світ, але щоб його спасти, треба було крові та життя Ісуса Христа. «Якщо любиш Мене, паси ягнята і вівці Мої», – мовить Ісус до Петра, тобто немовби каже: «Найкращий доказ любові до Мене покажеш тоді, коли будеш допомагати Мені спасати душі, за які Я помер».
Інший апостол, св. Яків пише: «Хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів».
Один проповідник навернув тисячі людей до Бога. За це попав у тюрму. Одного разу стався такий випадок: «Проповідувавши в храмі, я з усіх сил виливав свою душу. Багато людей покаялися, навернулися, прийняли Христа до серця. Я був уже дуже виснажений. Перед відходом підійшов до мене юнак і каже: “Отче, хочу поговорити з вами». Я відповів, що надто втомлений і зможу вранці з ним порозмовляти. Того вечора комуністи арештували мене. Я більше не зустрів того хлопця. Дуже жалію, що не затримався на 5 хвилин, щоб поговорити з тим хлопцем, який шукав шлях до істини. Як я зможу стати перед Богом і відповісти за те, що втратив нагоду привести ще одну дитину, за яку Христос помер?».