Неділя святих Отців (Ін. 17:1-13)
«Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий!»
Сьогодні неділя Святих Отців. Хто такі святі? Святі усім серцем прямують до Бога, прагнуть Його, а своєю батьківщиною вважають Небо. Земля – це тимчасове пристановище.
Ось як описує це Тереза з Ліз’є: «Припустимо, що я народилася в країні, сповитій густим туманом, і ніколи не споглядала радісного вигляду природи, залитої, перетвореної світлом сонця. Щоправда, з дитинства чую оповідання про ті чудеса, знаю, що країна, в якій перебуваю, – це не моя батьківщина, що за нею є інша країна, до якої я безперестанку маю прагнути. Це не історія, вигадана мешканцем сумної країни, в якій я перебуваю, а реальність, адже Цар батьківщини, в якій світить сонце, прибув, щоб прожити 33 роки в країні темряви, на жаль! Темрява зовсім не зрозуміла, що цей Божественний Цар є світлом світу… Але, Господи, Твоя дитина зрозуміла Твоє божественне світло, і просить прощення в Тебе за своїх братів, погоджується їсти хліб болю, так довго, як Ти забажаєш, і зовсім не хоче до дня, який Ти визначиш, вставати з-за того столу, повного гіркоти, за котрим їдять бідні грішники… А тому хіба не може також просити від свого імені, від імені своїх братів: «Помилуй нас, Господи, адже ми бідні грішники!..» Ох! Господи, вчини, щоб ми відійшли виправдані… щоб усі, хто зовсім не освітлений ясним смолоскипом Віри, нарешті побачили, як він світить… О Ісусе, якщо треба, щоб стіл, засмічений ними, очистила душа, яка Тебе любить. Я хочу сама їсти там хліб страждання так довго, аж поки Ти зволиш впровадити мене до Твого світлого Царства. Єдина милість, про яку Тебе прошу, – це щоб я ніколи не образила Тебе!»