Десятий тиждень після П’ятдесятниці. Субота (Мф. 17:24-18:4)

(продовження)
10 етап – Не бажай простити за всяку ціну.
Прощення не можна приказати. Воно буде зовнішнє, нещире. Більше того, навіть собі ми не можемо наказати. Замало тільки зусиль нашої волі. Потрібно дати себе заволодіти Божій ласці. Все є Божа ласка. Також правильне прощення.
Щоб краще зрозуміти, наведу наступний приклад.
* * *
Ревний місіонер посвятився усім серцем і душею наверненню і євангелізацй людей у далекій Африці. Деякі вороги йому погрожували смертю. Настоятель, почувши це, вирішив перевести його в іншу місцевість. Місіонер був цим вражений – стільки праці пропаде! Після кількох місяців відпочинку хотів визволитися від гніву на свого бувшого настоятеля: «Прощаю тобі». Та все намарно… Одного разу прочитав: «Тільки Бог може простити». Зрозумів, що хотів сам, без Бога простити. Потім ще більше зрозумів, що це бажання власної слави керувало ним на місіях. Будував свої плани, мрії. Шукав не так Бога, як себе. З того моменту прийшов спокій до серця. Прийшло прощення.
* * *
Отож, прощення – це Божий дар, на який треба відкритися.
Прощення – це не результат наказу, це результат навернення серця. Тільки з серця вільного і обдарованого Божою ласкою може зродитися прощення.
Цього власне, ще не розумів Петро, коли питав: «Скільки разів маю прощати?» Відповідь Ісуса дає ясно зрозуміти, що прощення – це таємниця, яка опирається на найтісніших відносинах між Богом і особою.