«А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він (Христос) має в Собі Вельзевула».

Брехня, обмова, очернення – це зброя фарисеїв і книжників проти Месії.

Брехня немає нічого спільного з Богом. Батьком брехні названо диявола. Христос є Правда. Наслідуймо Христа. Брехня деколи використовується, як щось невинне, жарт. А потім вона переходить у щоденну звичку. Іншим разом не задумуючись, без потреби можемо сказати неправду. Є три види брехні – думкою, словом, ділом.

а) Думкою бреше той, хто приймає за правду свої здогади. Такий, коли бачить, як двоє розмовляють, думає, підозріває, що це про нього.

В одному монастирі був один брат, який дуже захворів на цей гріх. Одного разу він пішов у монастирський сад і побачив якусь людину. Йому здалось, що це один з братів їсть сливки. Потім під час Літургїі він почав слідкувати за тим братом і побачив що той пішов до Святого Причастя. Він пішов до настоятеля і все йому розповів. Ігумен закликав того брата і питає, що сьогодні він робив у саду.

– Отче, я сьогодні близько не був у саду, а тільки перед Службою повернув з дороги по дорученню економа. Економ підтвердив.

Мудрий ігумен зібрав усю братію і прилюдно наказав брата, який несправедливою підозрою очернив свого співбрата, щоб йому допомогти вилікуватися.

б) Словом бреше той, хто хоче уникнути відповідальності за свої неправі дії і придумує якусь недійсну причину: не чув, не бачив, не хотів… Коли навіть правду деколи говорить, то йому вже не дуже вірять, бо є загальна опінія, що він постійно говорить, що йому хочеться, але не правду, якою б вона не була гіркою.

в) Життям бреше той, хто будучи блудником, видає себе за святого; будучи користолюбним, говорить про добродійні справи; хто шукає своєї вигоди, але маскує це гарними словами.

Така людина одна ззовні, а зовсім інша в душі.

Розважання на кожен день