Христос у пустелі, Іван Крамськой

Не дивно, що нас, людей, злий дух постійно спокушає. Якщо зуміємо якусь спокусу відкинути, перемогти, треба приготуватись, що батько брехні в іншому місці буде нас спокушати.

Адже самого Христа диявол спокушав на початку Його апостольської діяльності в пустині. І пізніше, протягом трьох років диявол через фарисеїв, книжників і старших не переставав Його спокушати.

Ісус Своїми перемогами над злим духом, а особливо Своєю жертвою виєднав і нам, людям, ласку поборювати злі спокуси.

* * *

У житті св. Івана від Хреста читаємо, що одного разу зайшла непомічено до нього в келію одна багата, молода і гарна жінка, яка дуже його любили і хотіла його спокусити до гріха нечистого.

Він не зробив так, як колись Тома Аквінський – не вхопив розжарене вугілля в руки, щоб перемогти спокусу, а заговорив з нею тихо, лагідно, як мама з хворою дитиною. Жінка заплакала і пішла, полюбивши його ще більше, але вже іншою, духовною, чистою любов’ю.

Особливо небезпечна витончена спокуса в житті побожних людей. Злий підсуває їм постійно думки про їхню праведність. А ще більше це підсилює людськими похвалами. Спочатку людина відкидає ці спокуси, але з часом це їй подобається. І врешті такі люди не приймають найменшої критики, все має бути по-їхньому.

* * *

Одного брата хвалили перед аввою Антонієм. Коли він прийшов на духовну розмову, старець хотів його випробувати, чи знесе образу з радістю. Та бачачи, що він засмутився і образився, так йому сказав Антоній: «Подібний ти до хати спереду побіленої, прибраної, а ззаду ограбованої розбійниками.

Отці пустині не зносили фальшивої чесноти, а особливо в чесноті покори.

Розважання на кожен день