Сімнадцятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мк. 12:1-12)
«І знову іншого послав, і того вбили».
«Цікаво, чи знайдеться сміливець, який понесе Євангеліє канібалам?» – писав один місіонер у листі.
І Джеймс вирішив стати тим сміливцем. У 1886 року він і його дружина попливли до Нової Гвінеї. Їх тепло прийняли в канібальському селі Суау.
Джеймс почав подорожувати і проповідувати християнство по всьому узбережжі. Це було небезпечно для його життя. Одного разу тубільці оточили його і почали вимагати мисливських сокир. Іншого разу вони мали намір вбити місіонерів. Але Джеймс з Божою ласкою зумів переконати їх. Наступного дня вони навіть попросили вибачення.
У 1889 році померла його дружина. Він повернувся після того до Англії на відпочинок. Але тільки для того, щоб ще більше переконатися у своєму покликанні: «Я не можу відпочивати, коли стільки дикунів не знають про присутність Бога коло нас».
7 квітня 1901 року Джеймс, Олівер Томпкинс і група помічників попливши на острова Горібарі.
Наступного ранку, коли він із Томпкинс зійшли на берег, їх повели до великої будівлі. Того ж таки дня аборигени вбили і з’їли чоловіків.
Джеймс Чолмерс не вважав своє мучеництво безглуздою помилкою. Страждання стає невід’ємною частиною Божого плану… для вас і для інших. Чи готові ви витерпіти земний біль, щоб подарувати комусь небеса?
Наскільки менше зло вчиняли ці аборигени, які не знали Бога, його слуг, не розуміли їхньої місії.
Наскільки гірше поступали, законовчителі ізраїльського народу. Адже вони знали правдивого Бога. Знали, що має прийти Месія Спаситель.
Їхнє вбивство Христа не можна ні з чим зрівняти і оправдати.