«Чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої».

Малий Гідзьо дуже бридився гріхом брехні. Одного вечора мама, змучена цілоденною працею, сказала до покоївки: «Якщо ще хтось до нас прийде, то скажи, що мене немає вдома». Малий кинувся мамі на шию і хвилюючись сказав: «Мамочко, мамочко! Як можна за одним разом двічі сказати неправду. Ти сказала неправду і хочеш, щоб покоївка те саме зробила. Бо я, знаєш мамочко, волів би радше, щоб мене усі зуби боліли, ніж щоб я мав сказати хоч одне слівце неправди».

Бідним він давав гроші, а потім подавав їм руку. Одного разу вихователька звернула йому увагу, що права рука його дуже замурзана, майже чорна. Хлопчик відповів: «Бідним я даю гроші, але ці гроші не мої, або мама дає, або ви. Але коли сердечно стискаю руку бідним, то це вже від мене. І це, здається, робить їм приємність. Бо вони всі так гарненько до мене усміхаються».

* * *

До грішника, що кається зі своїх гріхів Боже милосердя є безмежним. Жінку, спійману на чужоложстві Христос не осуджує, а навпаки оправдує, бачачи її серце: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї каменем».

Злий спокусив одного подвижника в скиту до гріха нечистого. Про це дали знати авві Амону. Він прийшов скоріше інших до келії упавшого брата. Швидко духом зорієнтувався, що жінка схована в більшій скрині і сів зверху. Прийшли брати і всюди шукали її і не знайшли. Він сказав: «Нехай Бог простить вам за наклеп на брата». Коли ті пішли, він взяв брата за руку і промовив: «Подумай про свою душу, брате», – і пішов. Такий підхід до нього так його зворушив, що брат до смерті вів святе життя.

Розважання на кожен день