19 Неділя після П’ятдесятниці (Лк. 6:31-36)

«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».
Іншими словами Син Людський прийшов спасти, а не погубити душі.
Стався випадок у скиту, що один брат був несправедливо осуджений іншими братами в крадіжці. Він пішов до авви Антонія. І прийшли брати за ним, щоб повчити його і забрати назад. Але знову почали його картати: «Зробив ти такий великий гріх!». Він каже: «Ні, не маю того гріха». Випадково там був авва Пафнутій і сказав їм приповідку: «Бачив я на березі ріки чоловіка, який загруз у болоті по коліна. Прийшли люди, щоб йому допомогти, та погрузили його аж по шию в тому болоті». Брати зрозуміли свою провину, перепросили брата і забрали його до своєї спільноти. «Оце правдивий чоловік, який потрафить лікувати і рятувати душі», – сказав авва Антоній про нього.
Говорили про св. Макарія Великого, що він прикривав провини людські, на які дивився, якби не бачив і слухав про них, не чуючи.
«Чи святі на землі є сліпцями, які не бачать гріхів?» – питав себе Доротей з Гази. А потім додавав: «Якщо б ми мали любов, то вона б покривала усі гріхи».
Подібно робить мама, яка має хвору дитину. Не відвертається від неї, але робить все, щоб приховати її слабкості.
Щасливий, хто зустріне в житті когось, хто може поспівчувати. Скільки людей загинуло, бо на своїй дорозі чи в своєму упадку не було нікого, хто б їм подав руку допомоги.
Один брат запитав авву Пімена: «Якщо людина вчинить багато гріхів, а потім з них навернеться і покається, чи Бог йому простить?» Відповів старець: «Якщо Бог людям це наказує, то тим більше сам цього не зробить? Бо Петрові сказав прощати сімдесят раз по сім, тобто завжди». Прощення нам іде через Христа, Який надолужив за всі гріхи. Нам тільки залишається сказати «Я згрішив».