Ісус Христос не зміг з фарисеями знайти спільної мови, так як вони йшли зовнішнім шляхом, а Ісус навчав через внутрішню людину.

Якщо ми змінимося, потурбуємося про душу і відійдемо від гріха, то не буде нічого неприємного і печального від бід, які нам загрожують. І це виразно видно з любові Бога до людини, з того, що зробив Господь з людьми, з містами, з племенами, цілими народами.

Він погрожував і місту ниневітян, сказавши: «Ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!» (Іон. 3:4). А що вийшло? Навпаки, вона піднялася, зробилася ще славнішою. Чому? Бо покаялася, навернулася до Господа в молитві, пості. Справді ця історія підбадьорює і найгіршого грішника.

Ось як пише Єремія, а радше Господь через пророка навчає: «Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому» (18:7-8).

Вирок, котрий загрожував смертю, породив життя! Якщо б вирок не був виголошений, грішники не почули б, а якщо не почули б, то не покаялися б, тобто не відвернули б покаяння і не отримали того чудесного спасіння. Чули вони, що впадуть будинки, і не втекли з них, але втекли від гріхів! Ніхто не мусив залишати свою оселю. Важливо, що залишили злу дорогу.

Яке ж буде виправдання нам, коли вони, не знаючи напевне кінця, виявили таку переміну, а ти, котрий упевнений у людинолюбстві Божому, часто отримував багато запорук Його піклування, не подбаєш про наслідування ниневітян?

Пророк соромиться і боїться, що може здійсниться пророкування, але Бог не соромиться, а шукає лише одного – людського спасіння і виправлення раба Свого. Так через непокору пророка захитався корабель, а коли Іону викинули в море, корабель перестав потопати. І коли ми потопимо гріх, гній Божий заспокоїться.

Не втечею врятуємося від зла, а наверненням до Бога, залишивши грішне життя. Найкращий спосіб щасливого життя – це навернення до Бога і ходіння дорогами Його повчань.

Розважання на кожен день