«Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри…»

Грішні люди раніше за майбутній суд терплять свою кару. Не говори, що ця людина щаслива, бо вона сідає за розкішний стіл чи одягається в шовковий одяг і оточена натовпом слуг. Але відкрий її совість і побачиш усередині великий бунт від гріхів, безупинний страх, бурю, обурення; побачиш, що розум, як суддя зійшов на судилище і судить немилосердно, і як кат, шматує душу за гріхи, і сильно кричить на неї, тим часом, як ніхто не знає про це, крім одного Бога, а людям здається, що та людина є дуже щасливою.

Дійсно, той, котрий живе розпусно, хоча би був безмірно багатим і не мав жодного звинувачення, і всіх земних судів мав за друзів, сам невпинно звинувачує себе внутрішньо; задоволення в нього короткочасне, а скорбота постійна; звідусюди страх і тремтіння, підозра і неспокій, він боїться тіней своїх слуг і рабів. Де не ходить, усюди носить зі собою жорстокого обвинувача – совість, сам засуджує себе. Бо і в постелі, і за банкетним столом, і на торжищі, і вдома, і вдень, і вночі, часто в самих сновидіннях бачить він образи свого гріха, проводить життя Каїна, «вигнанцем і мандрівцем на землі» (Бут. 4:12), і, про що ніхто не знає, всередині має вогонь завжди запалений. Те ж буває і з хижаками, і з користолюбцями, і з тими, що впадають у п’янство і розпусту, і взагалі з усіма, хто живе в гріхах, бо неможливо порушити це судилище совісті.

Праведним і тутешнє, і майбутнє приносить велике задоволення, а злі і користолюбці і тут, і там караються. Вони і тут караються очікуванням майбутньої муки, поганою загальною про них думкою і навіть тим самим, що грішать і розтлівають свою душу. І після відходу звідси терплять нестерпні муки. Навпаки, праведники, хоча би тут і терпіли незліченні болі, живляться солодкими надіями і чистою совістю, а після цього життя їхньою долею будуть незліченні блага.

Розважання на кожен день