Двадцятий п’ятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Лк. 13:31-35)
«Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків».
До кого можна порівняти злу людину? До бджоли, котра вмирає коли ужалила. Так і кривдник, не іншому шкодить, а собі. Навпаки, коли бджола когось ужалила, то це корисно для здоров’я, але сама гине. Так і кривда перенесена з терпеливістю приносить духовну користь, а кривдник собі тільки шкодить.
Апостол говорить: «Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім» (1Сол. 5:15). Якщо не слід віддавати злом за зло, то тим більше – злом за добро. Саме в тому полягає найвища любомудрість, щоб не лише не платити злом за зло, але й добром віддавати. Воістину, це така помста, яка обидвом може принести користь. Справді, коли ми маємо таку душу, що нікому не мстимо, то яким чином у неї може проникнути жало біди?
Далі каже апостол: «За все дякуйте» (1Сол. 5:18). Завжди дякувати – це властивість досконалої душі. Ти зазнав якого-небудь зла? Та, якщо хочеш, воно зовсім не буде злом. Подякуй Богові, і зло перетвориться на добро. Подібно, як Іов сказав: «Нехай буде ім’я Господнє благословенне» (Іов 1:21). Согрішив не той, хто зазнав зла, але той, хто спричинив його.
Воістину, одні лише найлютіші звірі можуть невинному принести зло і смерть, і то тоді, коли ти йдеш до них у пустелю. А ти, будучи людиною, істотою розумною, навіть звірів перевершуєш, бо сам приходиш, щоб ужалити брата в його ж домі. Нещастя полягає в чиненні зла, а благополуччя – у перенесенні зла. І дійсно, якщо хтось лихословить начальників, ображає володарів, то кого він кривдить – себе чи їх? Очевидно – себе. І той, хто кривдить людину, кривдить через неї і Христа, бо людина є образом самого Бога. «Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили».