Едіт Штайн (1891-1942)

«Царство Боже всередині вас є».

Щоб Царство Боже було між нами, воно найперше має зародитися і бути в нашому серці. А коли воно закорінюється, кільчиться і приносить плоди. По плодах людини видно, наскільки в ній розвинулась Божа благодать.

* * *

Ось, як про своє навернення до Христової Церкви, описує єврейка Едіт Штайн, яка опісля посвячується монашому Чину.

Літо 1921 року. Едіт гостювала у своїх друзів, подружжя Теодора Конрада і Ядвіги Марціус, які мали чудовий сад. Якось подружжя мусило відлучитися від дому на певний час і перед від’їздом запропонували Едіт користуватися їхньою бібліотекою. Саме тут, у родині протестантів, вона взяла книгу і почала читати біографію святої Терези Авільської. Читала цілу ніч.., а вранці сказала: «Тут є істина». Переживання Едіт були настільки глибокими, що на прохання одного зі своїх приятелів розповісти про своє навернення, вона сказала, що колись це розповість, але не як цікаву для преси інформацію.

Вперше пішла на Святу Літургію до парафіяльної церкви. Дочекалась доки священик завершить молитви благодарення і попросила його про Хрещення. Підготовка тривала півроку. Таїнство відбулось 1 січня 1922 року. Після того вона поїхала до родинного дому і в присутності кількох осіб приклякнула перед матір’ю, сказала лагідно, але наполегливо: «Мамо, я християнка». Едіт сподівалась на будь-що. Однак ця мужня жінка, яка стояла так високо у власному домі, відчувала, що сили покидають її. Мама плакала… Не було ні докорів, ні лайки. Едіт ще ніколи не бачила маминих сліз… Всі стояли мов скам’янілі, не знаючи, кому більше дивуватися – Едіт чи поставі її мами. Вчинок Едіт був для усіх незрозумілим, тому і не дивно, що хтось, споглядаючи цю драму, прокоментував її: «Ось справжні єврейки, в яких немає лукавства».

Розважання на кожен день