Двадцятий сьомий тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок (Лк. 17:26-37)

«І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського».

Іншими словами каже Христос: «Чувайте. Будьте завжди готові».

Не будемо віддаватися присиплянню і недбанню про своє спасіння. Неможливо безпечним сподобитися Царства Небесного. Радше виснажуючи, знесилюючи своє тіло і переносячи незліченні труди, ми можемо отримати небесні блага. Хіба ви не бачите, яка відстань між небом і землею, яка очікує нас боротьба, як схильна людина до зла, як оточує нас гріх і як розставляє сіті?

Короткий час життя. Наверніться, виправтеся, щоби після смерті нам не плакати намарно і журитися безнадійно. Чи батько твій, чи мати, чи син, чи друг – ніхто тебе не врятує від мук, заслужених власними твоїми справами. Якщо ми будемо безпечними, то нас не захистить ніхто – ні праведник, ні пророк, ні апостол. Якщо ж будемо ревними, захищаючи себе добрими справами, то удостоїмось небесних осель.

Сказав один брат до духовного старця: «Не відчуваю жодної боротьби в моєму серці. Як то кажуть, що найбільша і найжорстокіша війна проходить у серці людини, що Бог бореться за наше серце і сили темряви?» На це старець відповів: «Маєш відкриті усі брами твого серця. Хто тільки захоче, входить туди, а ти цього несвідомий. Якщо закриєш двері на усі замки, не дозволяючи входити злим помислам і думкам, тоді побачиш, як вони стоять ззовні і борються з тобою».

Інший брат прийшов до авви Пімена: «Маю багато злих думок. Що робити?» Той вивів його надвір, сказав відкрити рот і помістити в нього вітер. «Але це неможливо зробити» – каже брат. «Подібно не можеш заборонити думкам приходити, але у твоїй силі – ставити їм опір» – відповів старець.