«Всякому, хто має, тому дасться».

Притча про міни, дари, таланти – це наука про те, що кожній людині Бог дає Свої ласки і бажає, щоб через нашу співпрацю вони приносили плоди. Між багатьма іншими дарами, кожній людині Господь вклав у серце іскру любові і бажає, щоб любов зростала, а не загасла.

Чи не соромно нам, що ми не виявляємо найменшої частки такої любові щодо Бога, як земні люди нестямно пристрасні до багатства? Заради грошей люди терплять і безсонні ночі, і мандрівки, і безперестанні небезпеки, і ненависть, і образи, а для Бога й найменшого труду не хочуть зробити. Отримавши від Бога силу надати допомогу, ми не використовуємо її.

Навіть, коли ненавидять нас заради Бога, це для нас корисніше, ніж коли нас люблять заради Бога. Коли ж люблять нас заради Бога, то ми стаємо боржниками Його, а якщо ненавидять нас, то Він сам стає боржником і колись нагородить нас.

Сріблолюбці, скільки б не любили багатства, не знають міри в цій любові, а ми, зробивши щось мале для Бога, думаємо, що вже зробили все. Ми не любимо Бога так, як вони люблять золото. Великого осудження гідні вони, але ще більшого заслуговуємо й ми. Подивімось на їхнє безумство, і самі засоромимося. Що ж з того, що ми не палаємо пристрастю до золота, якщо ми й до Бога холодні. Заради золота люди забувають за жінку, про дітей, про життя й своє спасіння, а ми заради Бога так мало посвячуємо трудів і зусиль.

Чому так мало любимо ближнього? Тому, що збідніли в любові до Бога. Основа всього доброго є не що інше, як любов. На неї, каже Господь, «утверджується весь Закон і Пророки» (Мф. 22:40). Як вогонь, потрапивши до лісу, зазвичай знищує все, так і жар любові, якщо розгориться в кому-небудь, то очищає й винищує все шкідливе для Божественного насіння. Де любов – там не ростуть бур’яни світу. Ніщо не робить таким покірливим, як любов. Де любов – там немає ні заздрості, ні лихослів’я. Говорить апостол: «Любов є виконання закону» (Рим. 13:10). Любов – життя. Життя без неї – ніч і темрява безпросвітна.

Розважання на кожен день