«Дім Мій є дім молитви».

Пророк Ісая

Молитви, котрі посилаються з глибини душі, мають велику силу. Треба молитися не просто устами чи язиком, але з глибини серця, з великою ретельністю й ревністю, зі самих підвалин душі. Як дерево, встоїть проти вітру і бурі, котре має глибоко коріння в землі, так само й молитви, котрі виходять з глибини серця і душі, залишаються міцними і неослабленими ні суєтою світу, ні спокусами диявола. Так молилися святі.

* * *

Блаженний Ілля, готуючись молитися, шукав самоти. Лицем припадав до землі і, запаливши серце великим жаром, здійснював молитву. А іншим разом стоячи, звернувши обличчя до неба, молився з таким напруженням, що звів вогонь згори. Також, коли він хотів воскресити сина вдови, то закрився, щоб ніхто його не розпорошував, розпалював серце ревною молитвою. Та й не тільки великі святі. Я часто бачив жінок, які за відсутнього чоловіка чи хвору дитину так молилися з глибини душі, проливали такі потоки сліз, що досягали цілі молитви.

Заглянь у Святе Писання, як Анна, мати Самуїла, молилася з глибини душі, які проливала потоки сліз, як запалювалася під час молитви! Той, хто так молиться, ще раніше, ніж отримає те, що просить, отримує від молитви інші ласки – приборкує всі пристрасті, упокорює гнів, виганяє заздрість, придушує похіть, послаблює прив’язання до земних речей, надає душі великого спокою, підіймається до самого неба.

Як дощ, падаючи на тверду землю, розм’якшує її, як вогонь плавить залізо, так подібно молитва, ще сильніше за вогонь і краще за дощ зм’якшує і зрошує озлоблену від пристрастей душу. Душа наша сама по собі є ніжна й сприйнятлива, але як земля кам’яніє без води, так і душа наша кам’яніє від гріха і пристрастей.

Отож, сила молитви в тому, що вона робить нашу душу кращою і податливішою на Божу ласку.

Розважання на кожен день