Двадцятий дев’ятий тиждень після П’ятдесятниці. Четвер (Лк. 21:28-33)

«Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть»
Христос нас навчає, що завжди потрібно бути готовим до зустрічі з Богом. А цю постійну готовність можна отримати з повсякчасного молитовного життя.
Справді, немає нічого сильнішого від молитви і навіть нічого рівного їй. Не так сяє цар, одягнений у пурпур, як той, хто молиться, прикрашений розмовою з Богом. Як той, хто в присутності війська, воєначальників і вельмож, наблизившись до царя, наодинці з ним розмовляє, звертає на себе погляди всіх та удостоюється пошани, так буває з тим, хто молиться. Уявіть, яка велика справа – у присутності ангелів, архангелів, серафимів, херувимів і всіх святих простій людині приступити до Царя усіх царів! З якою честю це можна порівняти?
Якщо тоді, коли пан розмовляє з рабом, ніхто з подібних рабів, і навіть ніхто з тих, хто має перед ним сміливість, не сміє підійти і турбувати його, то тим паче біси, котрі образили Бога, не можуть турбувати нас, коли ми розмовляємо з Богом з належною старанністю. Хто може старанно молитися, той хоч би й був найбіднішим – стає найбагатшим, та навпаки, хто не вправляється в молитві, той хоч би сидів на царському престолі – найбідніший. Чи не був Ахав царем? Чи не володів незліченною кількістю золота і срібла? Але оскільки він не молився, то ходив шукати Іллю – чоловіка, котрий не мав ні притулку, ні одягу, лише одну милість. Чи бачиш, як Ілля був багатшим від Ахава? О, дивна справа! Чоловік, котрий не мав навіть одягу, замкнув небо! А тому він і замкнув небо, що не мав одягу. Він лише відкрив уста і звів з неба джерела дощів.
Подібним чином і ми отримаємо все, і тутешні, і тамтешні блага, коли будемо перебувати в молитві.