Двадцятий дев’ятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Лк. 21:37-22:8)
«Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом».
Про сріблолюбство
Велике зло – сріблолюбство! Воно зробило Юду святотатцем і зрадником. Слухайте всі грошолюбці, котрі страждають хворобою Юди, слухайте і ухиляйтеся від цієї пристрасті. Якщо ж той, хто перебував з Христом, здійснював чудеса, користувався такою наукою, впав у таку безодню, то як устоїтеся ви? Юда постійно перебував з тим, хто не мав де голови приклонити, постійно був напоумлюваний справами і словами, що не треба мати ні золота ні срібла, ні двох одеж, і при всьому тому не напоумився. Як же ж ти сподіваєшся уникнути цієї хвороби? Жахливий, жахливий цей звір!
Як же він став зрадником, якщо покликаний Христом? Бог, покликаючи до Себе людей, не зв’язує свободи і не чинить примусу волі тих, котрі не бажають вибрати чесноту.
Чому Юда впав? Через безпечність. Через безпечність стаються такі зміни, як через ревність стаються зміни протилежні. Скільки таких, які були жорстокими, а зараз лагідніші за овець? Скільки таких, що раніше були нестриманими, розпусними, а потім стали цнотливими? Скільки таких, котрі раніше були сріблолюбними, а тепер відкинули і своє власне майно і пішли на пустиню? Зовсім протилежне сталося через безпечність. Звідси війни і кровопролиття, звідси всяке зло. Сріблолюбний усюди буває поганою людиною, чи трапиться йому стати начальником війська, чи лікарем, чи професором, чи над народом.
Саме тому хтось сказав: «Немає нічого беззаконішого за сріблолюбного», бо він і сам себе продає, і стає спільним ворогом всесвіту, коли журиться, що земля не родить золото замість колосків; відвертається від усякої доброї справи, яка не приносить прибутку; усе терпить, якщо можна отримати хоча дві малі монети.
Пригадується одна побожна віруюча жіночка зі Львова, яка при кожній зустрічі жалілася на свого скупого чоловіка, який жаліє щось купити їсти, чи дітям уділити, чи на храм Божий скласти пожертву. А вже старі, і не довго на цій землиці бути.