Свобода від пристрастей

Того, хто володіє й керує самим собою, ніхто не зробить людиною, котра не має влади, підлеглою. А що ця влада значніша за владу по імені, про це дізнаєшся з порівняння. Бо, скажи мені, яка користь керувати всіма народами і бути рабом пристрастей? Яка шкода – не керувати жодною людиною і бути вище за панування пристрастей? Ось свобода, ось влада, ось царство і могутність! Іншого роду влада є рабством, хоча би хтось оточив себе тисячею діадем; бо якщо всередині нього розпоряджається безліч панів, а саме – сріблолюбство, ласолюбство, гнів та інші пристрасті, то яка буде користь від діадеми?

Дуже велика могутність пристрастей, коли і самий вінець не спроможний урятувати людину від цього рабства. Подібно до того, як коли б хто-небудь, будучи царем, потрапив у рабство до варварів, і вони, бажаючи в більшій мірі показати свою владу над ним, не зняли би з нього ані порфіри, ані діадеми, але примусили б у такому вигляді і носити воду, і готувати їжу, і виконувати всі інші роботи, щоби таким чином собі надати більше шани, а його наразити на більшу наругу; так і в цьому випадку ці пристрасті поводяться з нами жорстокіше за всякого варвара.

Бо хто зневажає їх, той сміятиметься і над варварами; а хто схиляється перед ними, той терпітиме від них набагато більше зла ніж від варварів. Варвар, коли здобуває велику силу, катує тіло; а пристрасті мучать і звідусюди терзають душу. Варвар завдає смерть тимчасову, а пристрасті завдають смерть вічну. Тому вільний лише той, хто здобував свободу над собою; а так само і раб лише той, хто скоряється безглуздим пристрастям. Жоден пан, яким би жорстоким він не був, не дає таких суворих і жорстоких наказів, як пристрасті.

Осором свою душу, говорять вони, без нужди і причини; ображай Бога; не знай самої природи; чи буде це батько, чи мати – відклади усякий сором, повстань проти них. Бо такого роду є повеління сріблолюбства. Принось мені в жертву, говорить воно, не телят, а людей. Принось у жертву людей, котрі не вчинили ніякої неправди; вбий і того, хто виявив тобі благодіяння. І знову: будь ворожим до всіх, будь узагалі ворогом, усіх обманюй – і саму природу, і Бога. Збирай золото – не для насолоди, а для того, щоби зберігати його і зазнавати через нього більшої муки.

Бо неможливо грошолюбцеві бути водночас і відданим насолоді, бо він боїться, щоби не зменшилося золота, щоби не збідніли скарбниці. Пильнуй, говорить воно, всіх підозрюй, – і рабів, і друзів; будь охоронцем чужого. Якщо побачиш, що бідний умирає з голоду, не давай йому нічого, але, була б лише можливість, зніми з нього навіть саму шкіру. Порушуй обітниці, бреши, клянися, звинувачуй, обмовляй і – хоча би треба було йти у вогонь, зазнати тисячі смертей, померти від голоду, боротися з хворобою, – не відмовляйся.

Хіба не такі закони приписує сріблолюбство? Будь зухвалим і безсоромним, нахабним і брутальним, злочинним і безчесним, невдячним, бездушним, неприязним, непримиренним, безжальним, батьковбивцею, більше звіром, ніж людиною. Переверш усякого змія суворістю, всякого вовка хижацтвом; переверш жорстокість тваринної природі. Хоча би треба було тобі стати таким злобним, як демон, не відмовляйся; не знай благодіяння. Хіба не це говорить воно? І ми слухаємо його!

Але Бог дає протилежні цьому заповіді. Будь приязним зі всіма, будь лагідним, усіма любленим, нікого марно і без причини не ображай, шануй батька, шануй матір, користуйся доброю думкою, будь не людиною, а ангелом; нічого не кажи ні безсоромного, ні фальшивого, навіть і не помишляй про подібне; допомагай нужденним, не примушуй іншого, викрадаючи, здобувати речі, не будь зухвалим ні нахабним. І немає нікого, хто б слухався цього! Тому хіба не справедливо загрожує геєна? Хіба не по заслугах – вогонь? Хробак невмираючий? Доки блукатимемо урвищами? Доки ходитимемо терням? Доки простромлюватимемо себе цвяхами і дякуватимемо за це?

Ми підкоряємося жорстоким катам і відвертаємося від милосердого Владики, Котрий нічого не говорить ні образливого, ні брутального, ні жорстокого, ні нерозумного, але заповідає все потрібне, прибуткове і котре приносить нам велику користь. Опам’ятаємося, нарешті, навернемося, приготуємося, полюбимо Бога, як слід, щоби удостоїтися благ, обітованих люблячим Його. Амінь.