Звідки джерело гріха, звідти і бич покарання. Давид увів у дім свій чужу овечку, вбивши її пастиря, і агнець із власного дому його став буцати свого пастиря; він уніс війну в чужий дім, і з власного дому його повстала проти нього війна. Проти Давида повстав син його за вмертвіння Урії і прийняття жінки його. Послухай Бога, Котрий сказав Давиду через пророка Натана: “Не відступить меч від дому твого повіки” (2Сам. 12:7-10). Ти розсік мечем чужий дім, а Я приготую меч на тебе в твоєму домі: “Я пошлю на тебе зло з дому твого”, не звідкись із зовні, але з твого ж власного дому (в. 11).

І нині багато хто веде війну в оселях своїх: один зустрічає війну від жінки, другий береться в облогу сином, інший зазнає неприємності від брата, інший від слуги, – і кожний мучиться, досадує, бореться, спричиняє війну і уражається війною; але ніхто не думає, роздумуючи сам-на-сам, що, коли б він не посіяв гріхів, то не виросли б в оселі його терни і будяки, якщо б не підклав іскор гріховних, то не спалахнув би дім його. А що домашні біди є плодами гріхів і що виконавцями покарання грішнику Бог призначає домашніх його, про це свідчить Божественне Писання, від котрого немає нічого достовірнішого.

З тобою веде війну жінка, при вході твоєму зустрічає тебе, як дикий звір, вигострює язик свій, як меч? Прикро, що помічниця стала супротивницею; але досліди самого себе, чи не замишляв ти в юності чого-небудь проти якої-небудь жінки, і ось образа жінки відомщається жінкою, і чужу рану лікує власна жінка твоя. Хоча сама та, котра діє, не знає цього, але знає лікар – Бог. Він діє на тебе нею, як залізом, і як залізо не знає того, що робить, але лікар знає здійснюване залізом лікування; так і тут, хоча жінка, котра уражає, і чоловік уражений не знають причини ураження, але Бог, як лікар, знає, що корисно.

А що зла жінка є бичем за гріх, про це свідчить Божественне Писання; воно говорить, що зла жінка дається грішному чоловікові (Сир. 26:7-9). Вона дається йому, як гіркі ліки, котрі винищують гріховні соки. І що напади від дітей є також покаранням за гріхи, тому свідок Давид, гнаний сином своїм Авессаломом за беззаконний зв’язок. І що брати ворогують проти братів також за гріхи, про це свідчить книга Суддів. Коли брати нападають на тебе, то не стільки нарікай на них, скільки дивися на самого себе і старанно досліджуй, за які гріхи брати стали твоїми ворогами.

Втім, не всі за гріхи терплять напади від братів. Так, Йосиф терпів напади від братів, але зовсім не за гріхи; і Іов наражався на наклепи жінки, але зовсім не за гріхи. Для більшої ж частини людей за гріхи їхні домашні бувають їхніми ворогами. Іноді і друзі, за гріхи, перетворюються на ворогів, і ті, котрі раніше любили, починають ненавидіти і відвертатися; тому що Бог попускає таку ненависть між ними через відомі Йому причини. Так про єгиптян написано в псалмі сто четвертому: “Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його” (в. 25). А Бог не попустив би ненависті, якщо б раніше любов їхня не була порочною. Кому любов служила до погибелі, тому ненависть стає спонуканням до чесноти.

І раби, і підлеглі часто повставали проти панів своїх за гріхи їхні. Так, подивися, коли Адам ще не згрішив, тоді і звірі служили і підкорялися йому, і він давав імена їм, як рабам своїм; а коли він заплямував лице своє гріхом, тоді звірі не впізнали його і з рабів перетворилися на його ворогів. І як домашній пес служить тому, хто годує його, боїться і тремтить перед ним, а якщо раптом побачить його з лицем, вимазаним сажею чи покритим чужою маскою, то кидається на нього, як на чужого, і намагається роздерти його, так було і з Адамом: доки він зберігав чистим лице своє, створене за образом Божим, доти звірі підкорялись йому, як раби, а коли він заплямував лице своє непослухом, то вони не впізнали його і стали ворогувати проти нього, як проти чужого. Таким чином і повстання рабів буває відплатою за гріхи.

Праведним був Даниїл, і леви визнали панування його; вони бачили його непричетним до гріха і залишили його непричетним до покарання. Згрішив пророк, котрий збрехав, і зустрів його лев на дорозі, і умертвив (1Цар. 13:24); він заплямував себе брехнею, і лев не впізнав його. Якщо би лев побачив у ньому пророка, подібного до Даниїла, то вшанував би його; але він знайшов псевдопророка і тому напав на нього, як на чужого; владика збрехав, і раб відкинув панування його.

Але що я кажу про домашні біди, якщо і саме тіло наше, котре найближче і миліше нам, іноді ворогує проти нас, коли ми грішимо, відомщаючи нам гарячками та іншими хворобами і стражданнями; якщо і тіло, що раболіпствує, карає панівну душу, коли вона грішить, не тому, щоби воно хотіло цього, але тому, що робити так заповідано йому. Про це свідчить Христос, Котрий сказав зціленому розслабленому: “Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого” (Ін. 5:14). Отож, дізнавшись, браття, що війни від домашніх, рідних і рабів, і хвороби тілесні здебільшого бувають за гріхи, будемо винищувати джерело зол – гріх.

Зібрання повчань