Про невпинну молитву

Христос і Хананеянка, Жан-Жермен Друе

Коли я кажу комусь: проси Бога, молись до Нього, звертайся до Нього з молитвою, то мені відповідають: я просив один раз, двічі, тричі, десять, двадцять разів, і ще не отримав. Не переставай просити, доки не отримаєш; кінець молитви – отримання того, про що просиш. Тоді перестань, коли отримаєш, або краще й тоді не переставай, але й тоді перебувай у молитві. Якщо ти не отримав, то молися, щоб отримати; якщо ж ти отримав, то дякуй за те, що отримав. Многі приходять до церкви, промовляють тисячі віршів молитви і виходять, не знаючи, що говорили вони: вуста їхні ворушаться, а вухо не чує. Ти сам не чуєш своєї молитви; як же хочеш, щоби Бог почув твою молитву? Ти кажеш: я схиляв коліна; але розум твій блукав деінде; вуста промовляли молитву, а розум перелічував прибутки, договори, умови, поля, володіння, компанії друзів. Диявол лихий; він знає, що під час молитви ми робимо великі успіхи; тому тоді він і нападає на нас. Часто, лежачи спокійно в ліжку, ми ні про що не думаємо, а коли приходимо молитися, то з’являються тисячі помислів, щоби ми вийшли без користі.

Отож, улюблений, знаючи, що це буває під час молитви, наслідуй хананеянку, хоча – чоловік, однак наслідуй жінку, іноплемінницю, слабку, знехтувану і зневажену. Ти не маєш біснуватої дочки? Але ти маєш грішну душу. Що сказала хананеянка? “Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується” (Мф. 15:22). Так і ти скажи: “Помилуй мене, душу мою мучить біс”. Гріх є великий біс. Біснуватий викликає співчуття, а грішник – ненависть; той заслуговує прощення, а цей не має виправдання. “Помилуй мене” – коротка фраза, але вона знайшла море людинолюбства, бо, де милість, там усі блага. Навіть коли ти будеш поза церквою, благай і кажи: “Помилуй мене”, – говори, хоча й не ворушачи вустами, але благаючи розумом; Бог чує й тих, котрі мовчать. Для цього потрібне не місце, а передусім душевний настрій.

Єремія знаходився в брудній ямі й привернув до себе Бога; Даниїл був у рові лев’ячому й прихилив до себе Бога; три юнаки були в печі й, прославляючи, умилостивили Бога; розбійник був прибитий цвяхами до хреста, і хрест не перешкодив йому, але відкрив рай; Іов сидів на гноїщі й користувався милістю Божою; Іона був у череві кита, і Бог почув його. Чи будеш ти в умивальні, молися; чи будеш у дорозі, чи в ліжку, і де б ти не був, молися. Ти – храм Божий; тож не шукай місця; потрібний лише душевний настрій. Хоча би ти стояв перед суддею, – молися. Колись попереду було море, позаду єгиптяни, а посередині Мойсей; скрутні були обставини для молитви, але велика була й широчінь молитви. Ззаду гналися єгиптяни, спереду було море, а посередині треба було молитися. Мойсей нічого не промовляв, але Бог говорить йому: “Чого ти волаєш до Мене?” (Вих. 14:15). Вуста його не промовляли, але розум волав.

Так і ти, улюблений, коли стоїш перед суддею гнівним, безпощадним, котрий погрожує найтяжчими покараннями, чи перед іншими властями, котрі чинять те ж саме, то молися Богу; і в той час, коли ти молитимешся, хвилі ущухнуть. Суддя проти тебе? Ти звертайся до Бога. Начальник нападає на тебе? Ти клич Господа. Хіба Він людина, щоби тобі шукати Його в якомусь місці? Бог завжди “поблизу є”. Якщо ти хочеш просити людину, то спочатку питаєш, що вона робить, чи не спить, чи не зайнята; і слуга не відповідає. А в Бога немає нічого такого; куди б ти не пішов і став кликати Його, Він чує; ні заняття, ні посередник, ні слуга не відокремлює Його від тебе. Скажи: “змилуйся наді мною”, і Бог відразу стає присутнім. “Тоді ти взиватимеш, – говорить Пророк, – і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: “ось Я!”” (Іс. 58:9).

О слово, сповнене благості! Він не чекає закінчення молитви; ще раніше ніж закінчиш молитву, ти вже отримуєш дарунок. “Помилуй мене”. Тож будемо, умовляю вас, наслідувати ту хананеянку. “Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується”, – прохала вона. Господь же говорить їй: “О жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її ” Коли? “… у ту ж мить” (Мф. 15:22,28); не тоді, коли мати її прийшла додому, але ще раніше ніж прийшла. Вона прийшла знайти її шаленіючою, і знайшла здоровою, зціленою. Тож за все це дякуватимемо Богові, Котрому належить слава навіки-віків. Амінь