Як горобець, хоча би він не всім тілом потрапив у сіть, але тільки однією частиною, наприклад, ногою, перебуває у владі того, хто поставив сіть, так і ми перебуваємо у владі диявола, хоча би спіймані були ним не цілковито і по вірі, і по життю, але тільки по життю. “Не кожний, – говорить Господь, – хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне і ще: “Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Мф. 7: 23). Чи бачиш, що й віра не приносить нам ніякої користі, якщо нас не знає Владика? І дівам також сказано: “Не знаю вас” (Мф. 25:12). Яка ж їм користь від дівоцтва і багатьох подвигів, якщо їх не знає Владика? І в багатьох місцях ми знаходимо, що люди, ніскільки не осуджувані за віру, караються лише за порочне життя; і, навпаки, деколи люди, ніскільки не осуджувані за життя, гинуть за неправильне вчення, бо те та інше тримається взаємно.

Чи бачиш, що ми знаходимося в сіті диявольській, якщо не виконуємо волі Божої? І не лише за все життя, але й через один порок люди часто ввергаються в геєну, якщо в них немає інших рівноцінних справ. Так і діви були осуджені не за розпусту чи перелюб, чи заздрість, чи ворожнечу, чи пияцтво, чи неправовірність, але за нестачу єлею, тобто за те, що не творили милостині: бо це означає єлей. І ті осуджені, котрим сказано: “Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний”, також були обвинувачені не в чомусь подібному, але в тому, що не нагодували Христа. Чи бачиш, що й одна нестача милосердя може ввергнути у вогонь геєнський? До чого, скажи мені, буде придатний той, хто не творить милостині? Ти постишся щоденно? Але й ті діви постились, однак не отримали звідси ніякої користі. Молишся? Але що в тому? Без милостині й молитва безплідна. Без неї все нечисте, все даремне; без неї втрачається більша частина чеснот.

“Хто не любить брата свого, – говорить Апостол, – той не спізнав Бога” (див. 1Ін. 3:10; 4:8); як же ти любиш його, якщо не хочеш поділитися з ним чим-небудь із тих малих і мізерних благ? Ти зберігаєш цнотливість? Чому? Чи тому, що боїшся мук? Ні, але тому, що такий ти є від природи; якщо б ти зберігав цнотливість через страх перед муками, переборюючи такий потяг і таке насилля, то ти набагато більше міг би творити милостиню. Бо не все одно – приборкувати пристрасть до багатства чи до тілесних задоволень; останнє набагато трудніше. Чому? Бо останнє – задоволення природне, посіяне і насаджене в нашому тілі; а пристрасть до багатства не така. Милосердя і співчуття – ось у чому ми можемо уподібнитися Богові; а якщо ми не маємо цього, то не маємо нічого.

Не сказав Господь: якщо станете поститися, то будете подібні до Отця вашого; не сказав: якщо станете зберігати дівоцтво чи якщо станете молитися, то будете подібні до Отця вашого. Все це не стосується Бога, і Бог не чинить нічого такого. Але що? “Будьте милосердні, – говорить, – як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6:36). Це – справа Божа. Якщо ж ти не маєш цього, то що ж і маєш? “Бо Я милости хочу, – говорить Він, – а не жертви” (Ос. 6:6). Бог створив небо, створив землю і море, – великі ці справи й гідні Його премудрості! Але нічим Він так не прихилив до Себе людський рід, як милосердям і людинолюбством; і це є справа Його премудрості, сили й доброти, та набагато більше те, що Він став рабом. Чи не тому ми більше дивуємося Йому? Чи не тому більше благоговіємо перед Ним? І Бога ніщо стільки не прихиляє до нас, як милосердя.

Про це багато говорять безперестану всі пророки. Говорячи про милосердя, я маю на увазі не те, котре поєднано з користолюбством; це не милосердя. Корінь терну ніколи не виводить єлею, але виводить його корінь олійного дерева; так само і милосердя не породжує ні корінь користолюбства, ні неправди, ні крадежу. Не принижуй милостині, не давай приводу всім ганьбити її. Якщо ти крадеш для того, щоби благодіяти, то нічого не може бути гірше за таку милостиню. Коли вона походить від крадіжки, то вона не є милостиня; це – якась жорстокість і лютість; це – образа Бога. Якщо Каїн так образив Бога, принісши в жертву наймаловажніше зі своєї власності, то як образить Його той, хто приносить чуже? Приношення є не що інше, як жертва, – очищення, а не осквернення. Ти не смієш молитися брудними руками; невже ж не вважаєш страшним – приносити Богу бруд і нечистоту крадіжки? Рукам ти не дозволяєш залишатися в бруді і нечистоті, але спочатку очистиш їх, а потім уже приносиш; тим часом цей бруд не становить ніякого злочину, а той – гідний осуду й огуди!

Отож турбуватимемося не про те, щоби приносити і молитися чистими руками, але й про те, щоби приносиме було чисте. Інакше буде смішно так само, як коли б хто, вимивши піднос, наповнив його нечистими дарами; хіба це не забавно і не смішно? Нехай будуть чисті руки; та вони будуть чисті, якщо ми омиємо їх не лише водою, але наперед і правдою; ось що очищує руки. Якщо ж ми сповнені неправди, то, хоча би ми омивали руки тисячу разів, не буде ніякої користі. “Обмийтеся, – говорить Пророк, – очистіться” (Іс. 1:16). Чи додав він: ідіть до джерел, ідіть у лазні, на ставки і на річки? Ні, але що? “Віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло” це означає: “станьте чистими”. Ось що рятує від нечистоти, ось справжня чистота! Чистота тілесна не приносить великої користі, а чистота душевна надає нам відваги перед Богом.

Наші молитви повинні бути чисті; але молитви не можуть бути чистими тоді, коли вони виходять із душі нечистої. Ніщо не робить душі такою нечистою, як користолюбство і крадіжка. Бог ненавидить нечистоту не тіла, але душі; бо послухай, що Він говорить: “Блаженні чисті серцем”, – чи тілом? – ні; але – “чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5, 8). А що говорить Пророк? “Серце чисте створи в мені, Боже” (Пс. 50:12); і ще: “Змий зле із серця твого” (Єр. 4:14). Тож подаватимемо милостиню від праведних трудів, щоби отримати нам істинні блага.

Зібрання повчань