Величезний плід походить від скорбот. А який цей плід, подивимося. “…Знаючи, – каже Апостол, – що від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить” (Рим. 5:3-5). Від цього походить той величезний плід, що людина, котра зазнає скорбот, стає більш міцною. Як серед дерев ті, котрі стоять у місцях тінистих і затишних, бувають хоча квітчасті на вигляд, але розніжені й слабкі та швидко пошкоджуються від усякого натиску вітрів, а ті, котрі стоять на високих вершинах гір, хитаються від багатьох сильних вітрів, терплять часті зміни повітря, розхитуються жорстокими бурями й засипаються сильним снігом, бувають міцнішими за всяке залізо; так само, як і тіла, котрі виховуються в багатьох і різних розкошах, прикрашені ніжними одежами, котрі часто омиваються і намащуються з надмірністю, котрі розніжені різними видами їжі, стають зовсім непридатними до подвигів благочестя і до трудів і гідні величезного покарання.

Так само й ті душі, котрі провадять життя, далеке від бід, насолоджуються втіхами, з приємністю займаються предметами сьогочасними й віддають перевагу життю безжурному, а не терпінню скорбот задля Царства Небесного, подібно до усіх святих, бувають ніжніші й слабші за всякий віск і готуються для їжі вічному вогню; а ті, котрі зазнають небезпек, трудів і лиха скорбот задля Бога й виховуються в них, бувають міцніші за саме залізо або міцніші за діамант, через часте страждання від бід стаючи нездоланними для нападників і набуваючи деякий непоборний навик до терпіння й мужності.

І як ті, котрі вперше увійшли на корабель, відчувають нудоту й запаморочення, соромлячись, переживаючи неприємне відчуття й зазнаючи млості, а ті, котрі часто й довго бували на морях, плавали по незчисленних хвилях і зазнавали часті корабельні аварії, сміливо відважуються па таку мандрівку, – так само й душа, котра зазнала багато спокус і котра наражається на великі скорботи, котра звикла до трудів і набула навик до терпіння, буває небоязкою, несоромливою і не соромиться через скрушні обставини, які складаються, але через постійні вправляння в несподіванках і частого випробовування різних пригод стає здатною терпіти з великою легкістю всі біди, котрі трапляються.

Тому ще раніше за Царство і небесні вінці ми отримуємо звідси величезну нагороду, бо через часті скорботи душа наша стає більш міцною й помисли стають більш твердими. Отже, знаючи все це, улюблені, будемо мужньо терпіти скрутні обставини, котрі трапляються, як такі, що відбуваються з волі Божої й задля нашої користі, не будемо журитися й занепадати духом при зустрічі зі спокусами, але, стоячи з усією мужністю, будемо ненастанно дякувати Богу за усі виявлені нам благодіяння, щоби нам порозкошувати теперішніми благами й удостоїтися майбутніх дарів.

Зібрання повчань