Щоби бути почутим від Бога, це залежить від таких умов: по-перше, якщо ми достойні отримати те, що просимо; по-друге, якщо ми молимося згідно з законами Божими; по-третє, якщо молимося безупинно; по-четверте, якщо не просимо нічого житейського; по-п’яте, якщо просимо корисне; по-шосте, якщо виконуємо належне і зі свого боку. Таким чином многі були почуті: Корнилій був почутий за життя, сирофінікійка – за наполегливість у молитві, Соломон – за предмет прохання: “За те, – сказано було йому, – “що ти …не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх” (1Цар. 3:11), митар – за покірливість, другі – за інше.

Як від цього залежить – бути почутим, так бути непочутим – залежить від протилежного тому, хоча би ті, що моляться, були праведники. Хто був праведніший за Павла? Та коли він просив непотрібного, то не був почутий: “Тричі благав я Господа про те… але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї” (2Кор. 12:8-9). Хто також праведніший за Мойсея? Але й він не був почутий, і йому Господь сказав: “Досить тобі” (Втор. 3:26); він просив про те, щоби йому ввійти до землі обітованої; та це було непотрібно; тому Бог і не дозволив йому.

До того ж, ми буваємо непочуті ще й із іншої причини, саме: коли, молячись, не полишаємо гріхів своїх. На це вказав Бог, коли сказав про Юдеїв Єремії: ти ж не молися за цих людей: “Чи не бачиш, що вони роблять…” (Єр. 7:17)? Вони, говорить, не покидають нечестя, а ти просиш за них? Але Я не почую тебе. Також, коли ми просимо чогось проти ворогів, тоді не лише не буваємо почуті, але ще ображаємо Бога. Молитва є лікування; і якщо ми не знаємо, як треба застосувати це лікування, то не отримуємо від нього ніякої користі.

Зібрання повчань