Про каяття
Не будемо соромитися людей каятися в гріхах, але боятимемося, як слід, Бога, Котрий і сьогодні бачить діла наші, й у майбутньому покарає тих, хто не розкаявся. А ми робимо протилежне. Того, Котрий нас судитиме, не боїмося, а перед тими, котрі не можуть заподіяти нам ніякої шкоди, ми тремтимо й боїмося від них безчестя. Отже, чого ми боїмося, тим і будемо покарані. Бо хто сьогодні побоюється сорому лише перед людьми, а не соромиться коїти щось непристойне перед всевидющим Богом, до того ж не хоче і покаятися, і виправитися, той у майбутній день суду не перед одним чи двома людьми, а перед усім всесвітом буде виставлений на позорище.
А що й добрі, й погані діла тоді будуть виставлені на велике позорище, хай навчить тебе притча про овець і козлів і блаженний Павло, котрий говорить: “Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2Кор. 5:10); також: “…прийде Господь, Який освітить таємне у темряві” (1Кор. 4:5). Ти скоїв щось погане або лише подумав про те і приховуєш від людей? А від Бога не приховаєш. Але ти ніскільки про це не турбуєшся, а очі людей – ось що страшне для тебе. Тож подумай, що й від людей ти нічого в той день не приховаєш. Бо тоді все, як на картині, представлено буде перед нашими очима, так що кожний стане суддею самому собі.
Це видно і з притчі про багатого. Багатий бачить перед своїми очима зневаженого ним убогого (кажу про Лазаря), й того, ким так часто гордував, тепер просить дати йому перст свій для розради. Отож я благаю, – хоча би ніхто не бачив наших діл, нехай кожний з нас звернеться до своєї совісті, призначить самому собі суддею свій розум і розкриє перед ним свої гріхи. І якщо не бажаємо бути зганьблені в той страшний день, вилікуємо наші болячки, прикладемо до них ліки покаяння. Бо можна, справді можна вийти здоровим, хоча би хто був покритий тисячами ран: “Якщо ви, – сказано, – прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мт. 6:14-15).
Як при хрещенні занурювані гріхи щезають, так і ці знищаться, якщо захочемо покаятися. Покаяння ж полягає в тому, щоби вже не робити надалі того ж самого, а хто береться за колишні діла, той уподібниться до пса, котрий повертається до свого блювотиння (2Пет. 2:2), і до того, котрий, за прислів’ям, б’є вовну над вогнем і черпає воду решетом. Отож потрібно і ділом, і думкою відходити від намірів гріховних, а, залишивши, прикладати до ран ліки, протилежні гріхам. Вкажу на деякі приклади. Ти – хижак і здирник? Відійди від розкрадання і приклади до рани милостиню. Ти перелюбствував? Відійди від блуду і приклади до цієї болячки цнотливість. Сказав щось погане про ближнього й нашкодив йому? Залиши лихослів’я, приклади дружелюбність.
Станемо так чинити і з кожним з наших гріхів, і жодного з них не будемо залишати поза увагою. Настає вже, настає час звіту. Тому й Павло говорить: “Господь близько. Не турбуйтесь” (Флп. 4:5-6). Але нам, мабуть, треба сказати протилежне: “Господь близько, турбуйтеся”. Филип’янам упору було чути: “Не турбуйтесь ні про що”, через те що вони перебували в журбі, трудах і подвигах. А тим, котрі живуть у розкраданні, похоті, котрі повинні дати за це тяжкий звіт, тим справедливіше ось що почути: “Господь близько, турбуйтеся”. Небагато вже часу залишається до кінця; світ уже мчить до кінця. Про це свідчать війни, лиха, землетруси, охолодження любові.
Як тіло, при останньому подиху, поблизу смерті, зазнає незліченних недуг, як у домі, коли він близький до руйнування, звичайно, багато що падає і з покрівлі, і зі стін, – такий близький, біля дверей, кінець всесвіту, й саме тому незліченні лиха поширюються. І якщо тоді Господь вже був близько, то значно більше сьогодні. Тож упокоримося й будемо жити у страху Божому. А якщо ми живемо безпечно, в недбальстві й не очікуємо нічого, то настане несподівано пришестя Христове. Пояснюючи це, Христос сказав: “Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського” (Мф. 24:37). Тому будемо завжди готові. Бо ж не завжди ми будемо чути про це, не завжди будемо мати до цього можливість.
Отже, покаємося тут, щоби таким чином умилостивити Бога в майбутній день і отримати від Нього прощення, котрого нехай і сподобимося всі ми, через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, Котрому слава і влада навіки-віків. Амінь.