Сказано: “Хто риє яму, той упаде в неї” (Пр. 26:27). Знаючи це, ніколи не будемо замишляти лихе проти інших, пам’ятаючи, що ми загострюємо через це меч проти себе самих і завдаємо собі найглибшої рани. Але тебе образив хтось, і ти хочеш йому помститися? Не мсти. Бо таким лише чином ти справді будеш спроможний помститися. Якщо ж будеш сам мстити, тоді не відімстиш. І не думай, що ці слова – загадка, ні, це – істина. Як і яким чином? Так, що коли ти не мстиш, тоді ставиш Бога месником кривднику; а якщо сам помщаєшся, тоді цього вже не буває. “Мені відомщення, Я віддам”, – говорить Господь (Рим. 12:19).

Це я кажу через те, що ви схильні мстити один одному; проте, хто дійсно мудрий, той не повинен цього робити, а, навпаки, повинен прощати й полишати гріхи, хоча би за це й не було тієї великої нагороди – відпущення власних гріхів. Якщо ти осуджуєш того, хто згрішив, то навіщо ж, скажи мені, сам грішиш і впадаєш у те ж саме! Чи хто скривдив тебе? Не кривдь його взаємно, інакше сам себе скривдиш. Чи вдарив хто тебе? Не відплачуй йому тим же самим, інакше між вами не буде різниці. Чи засмутив хто тебе? Не засмучуй його зі свого боку, бо користі через це немає ніякої, тим часом ти знову станеш подібним до нього.

Лише тоді ти будеш спроможний напоумити його, коли стерпиш образу спокійно і з покірливістю; тільки внаслідок цього ти присоромиш його й приборкаєш його гнів. Ніхто не зцілює зла злом, але зло – добром. Так любомудрствують і деякі з-поміж язичників. Якщо ж у нетямущих язичників така мудрість, то посоромимося бути гіршими за них. Многі з них були скривджені й терпіли образи. Многі були обмовлені – й не мстили, зазнавали наклепів – і благодіяли. Та я дуже боюся, щоби декотрі з них не виявилися вищими за нас у житті й через те не збільшили нашого покарання.

Справді, якщо ми, котрі отримали Духа, очікуємо Царства, любомудрствуємо про небеса, не боїмося геєни, маємо веління бути Ангелами, користуємося таїнствами, – якщо ми не досягнемо навіть їхньої чесноти, то яке будемо мати виправдання? Якщо нам належить перевищувати Юдеїв, бо сказано: “…якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного” (Мф. 5:20), то тим паче – язичників. Якщо фарисеїв, то тим паче – невірних. Якщо ж і в тому, й у другому випадку, коли ми не перевищимо в житті Юдеїв, для нас закрите Царство Небесне, то як сподобимося досягти його, коли виявимося гіршими за язичників? Отже, усунемо від себе всяку дратівливість і гнів, і лють. Амінь.

Зібрання повчань