Апостол Павло в посланні до Тимофія пише: “А тих, хто грішить, викривай перед усіма” (1Тим. 5:20). І Христос каже: “Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним… Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар” (Мф. 18:15-17).

Якщо Господь велить таким чином відвертатися від брата, який згрішив проти мене, коли він не слухає викривань, то як я маю чинити з тим, хто грішить проти самого себе і проти Бога, міркуйте ви самі? А хто нехтує заборони, які ми накладаємо, того знову нехай навчить Христос, Котрий говорить: “Що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі” (Мф. 18:18). Бо хоча ми й маловажні, й незначні, й гідні зневаги, як і насправді ми такі, але ми не за себе помщаємося, не гнів свій задовольняємо, а турбуємося про ваше спасіння. Тож посоромтеся, умовляю вас, і візьміться за розум.

Якщо кожний терпляче зносить докори друга, який напосідає на нього навіть більше за належне, знаючи мету й розуміючи, що він робить це через прихильність, а не через гордість, то тим паче треба терпіти викриття вчителя, й до того ж учителя, котрий говорить не своєю владою і не як начальник, але як дбайливий батько. Бо ми говоримо це не для того, щоби показати свою владу, але через співчуття і жалісливість до вас. Отож, пробачте нам, і ніхто з-поміж вас нехай не зневажає церковних заборон; бо ними зв’язує не людина, а Христос, Який дарував нам таку владу, Який зробив людей учасниками такої честі.

Ми бажали би використовувати цю владу на розв’язання, або, краще, не бажали би потребувати й цього; бо ми не хочемо, щоби хтось з-поміж вас був зв’язаним; ми ще не настільки жалюгідні й нікчемні, хоча й украй незначні. Але коли ми буваємо змушені, то вибачте; проти власної волі й супроти свого бажання ми накладаємо заборону, хоча самі журимося більше за вас зв’язуваних. А хто стане нехтувати цим, для того настане час суду і навчить його. Не хочу говорити про подальше, щоби не збурити вашої душі. Передусім ми молимося, щоби нам не бути до того змушеними, коли ж буваємо змушені, то робимо свою справу, накладаємо заборону.

Якщо хто порушує її, то я, котрий зробив свою справу, не винен; а ти змушений будеш дати звіт Тому, Хто звелів мені зв’язувати. Бо, якщо в присутності царя хтось із зброєносців, які стоять, отримає наказ зв’язати когось з-поміж осіб службових і одягне на нього кайдани, а цей не тільки відштовхне його, але й розломить самі кайдани, то не зброєносець отримує кривду, а значно більше цар, який дав такий наказ. Справді, якщо Господь визнає за Своє те, що учиняється кожному віруючому, то тим паче, якщо ви образите призначених учителів. Він прийме це за образу Його Самого.

А втім, дай, Боже, щоби ніхто з-поміж тих, які перебувають у цій Церкві, не зазнав необхідності бути зв’язаним. Як добре є не грішити, так само корисно терпіти покарання (єпітимію). Тож будемо терпіти викриття й намагатимемося не грішити, а коли згрішимо, то будемо терпіти покарання. Як добре – не отримувати ран, а якщо це станеться, то корисно прикладати до ран ліки, так і тут. Проте дай, Боже, щоби ніхто не потребував подібного лікування.

“Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння” (Євр. 6:9). Ми запропонували сильне викриття задля вашої ж перестороги. Бо краще мені бути визнаним вами суворим, вимогливим і гордим, ніж вам чинити те, чого не бажає Бог. Віримо, що це викриття не буде даремне для вас і що ви виправитеся так, що слова наші будуть вам похвалою й честю. Але дай, Боже, нам провадити життя згідно з волею Божою, щоби всім нам удостоїтися благ, обіцяних Богом, люблячим Його.

Зібрання повчань