Віра як вибір
Будь-яке диво – це завжди насильство над волею людини, тобто людина як би вимушена визнати: раз це диво – отже, це від Бога. А Господь не хоче нікого змушувати. І коли Він навіть був вимушений творити дива, бо це властивість Його Божественної природи, Він завжди ці чудеса намагався приховати і відкривав їх не усім. Адже якщо Господь після Свого воскресіння явився апостолам на морі Тиверіадському, якщо Він біля гробу явився Марії Магдалині, якщо Він явився ще п’ятистам людям до того, як вознісся на небеса, то зрозуміло, що ніщо Йому не заважає з’явитися кожному з нас, для Нього це не складе жодних труднощів. І зовсім не складно Йому, от так явившись, переконати будь-яку людину в тому, що не треба пити горілку, не треба вбивати власних дітей, не треба лаятися поганими словами, не треба красти і заздрити. Чому ж Господь цього не робить? Бо тоді не залишиться місця для віри.
Віра – це є вибір. Ось є Євангеліє, а ось є усе решта – і тепер ти сам приймаєш Христа або ні, без жодного насильства. Якщо не приймаєш або приймаєш тільки на словах, тоді сам позбавляєш себе вічного життя. Сам. Господь саме тому нікого не змушує. Це ми часто хочемо своїх дітей змусити любити Бога, змусити ходити в храм, змусити хреститися, змусити вінчатися. Але це не для Бога, а тільки щоб себе заспокоїти. Бо не хоче людина нести хрест за свої гріхи: що не зумів за кого не треба заміж вийти, не зумів як слід дітей виховати і т. ін.. А тепер як результат свого життя вона не хоче понести те, що їй пропонується, а усе продовжує вимагати і вимагати. Людина не хоче жити за Євангелієм, вона бере звідти тільки те, що їй подобається, що їй легко виконувати.
А кожній людині дещо з Євангелія легко виконувати. Хто від природи лагідний, йому легко бути лагідним. А є люди від природи щедрі, і їм не треба боротися проти своєї жадності. У кожній людині незалежно від кольору шкіри, від виховання є це природне, внутрішнє, онтологічне християнство. Тому кожна людина, якщо читає Євангеліє, там себе знайде, впізнає. І ось людина сама собі вибирає, що вона з Євангелія приймає, а що непомітно, не афішуючи, тихенько відкидає. Такий вибір грецькою називається «єресь».