Чудотворці
Стан буття людини, коли в ній невідступно перебуває благодать Божа, називається Царством Божим. І багато людей цього сподобилися вже тут. Ось Іоасаф Білгородський. Прийшли до нього мужики і кажуть: відслужи молебень, давно не було дощу. А справа була перед Трійцею. Старець велів своєму послушникові: запрягай сані. Він думав, що той обмовився: які сані, літо вже? Перепитав. Той каже: я тобі сказав, запрягай сані. Послушник запряг, і пішов сніг. Сіли на сані і поїхали в поле, молебень відслужили. Потім сніг розтанув, і його вистачило, щоб зберегти урожай, а ще всякі комахи загинули, які від тепла удосталь розплодилися.
Звідки святому це було відомо? Не сама людина, не своїми силами – просто Бог їй відкриває. Для неї немає поняття: учора, сьогодні, завтра, – бо вона з Богом, їй відоме і минуле, і майбутнє, і сьогодення. І жодних тут помилок бути не може, тому що Бог не може помилятися. І читає святий у душі людській, як у відкритій книзі. Як старець Силуан казав: а мені не треба газет читати, я і так знаю, що де твориться. І Варсонофій, старець Оптинський, казав одному своєму чаду: я, якщо захочу, можу тебе бачити, де б ти не був. Про це ми читаємо і в Діяннях святих апостолів, і в патериках.
Ми живемо в таку епоху, коли ці усі дарування Господь від Церкви забрав. Чому немає зараз таких чудотворців? Бо люди дуже горді. Малу гідність людина перед іншими має: зріст трохи більше, слух трохи краще, або красу тілесну, або на півтори книжки більше прочитала – і вже гордиться, вже учить, ледь як не Василій Великий. Ну а якщо їй дійсно дати дар Божий справжній, її вистачить на два дні: вона збожеволіє. Ось Марія Єгипетська узяла і по воді пройшла. Ну хто з нас може пройти по воді і не загордитися? Коли сон від біса присниться, і то вже стараємося обов’язково усім розповісти, що ось мені Богородиця явилася. Хоча це не Богородиця, а не хочеться навіть і називати… Ні, стверджує: Богородиця явилася. Серафиму Саровському являлася і мені. Тому, природно, Господь дари забирає. Але це не означає, що зникло справжнє духовне життя. Ні, просто інший шлях: шлях скорботи, хвороб і терпіння.