Шлях до смирення
«Царство Боже всередині вас є». Чому ж ми цього не відчуваємо? Що нам заважає, що сліпить очі нашої душі? Нам перешкоджає гордість. Гордість, зарозумілість, себелюбство, марнославство, самопіднесення, засудження – ось це наш найголовніший ворог. Тому Господь розповідає притчу, щоб нам показати, як велика важливість упокорювання.
А який шлях до упокорювання? До нього ведуть дві речі. Перше – покаяння. З покаяння взагалі починається духовне життя – коли людина не намагається захищатися, виправдовуватися, не виставляє перед собою свої справи, які перед справами Божими просто смішні. Що вона, маленька, нікчемна і безглузда, може такого доброго принести в це життя, у цей всесвіт, створений Богом? Нічого вона без допомоги Божої не може. Яка людина? Виткана вся з гріха. Який Бог? Святий. Людина дріб’язкова, а Бог благородний. Бог не мститься людині, а приходить її спасати, жертвуючи Єдинородним Своїм Сином. І коли ми усвідомлюємо цю різницю, тоді усі так звані добрі справи здадуться нам смішними крихітками і ми це своє добро не виставлятимемо напоказ, а будемо перед Богом каятися, засмучуватися, прийдемо в стан упокорювання.
І друге, що приводить до упокорювання, – це терпіння. Якщо ми хочемо досягти святого життя, треба терпіти. І Господь нас у святому хрещенні закликає саме до святості. Праведником може бути будь-яка людина, для цього нічого особливого не потрібно, просто трішки сили волі, щоб не коїти зла. Але щоб стати святим, цього недостатньо, бо тут потрібне втручання Боже: Бог робить людину святою, Бог залучає її до Свого життя.
І от, якщо ми хочемо, щоб хрещення наше і ходіння в храм виявилися не марними, а були реалізовані в нашому житті, якщо хочемо, щоб наше життя мало дійсно той сенс, якого бажає Бог, тоді нам треба йти шляхом упокорювання. Упокорювання досягається покаянням і терпінням. Нам треба терпіти наше улаштування, а краще сказати, неулаштування. Треба терпіти свої хвороби тілесні і свої хвороби душевні. Терпіти напади людей зовнішніх і напади від хибної братії. Терпіти нерозуміння наших ближніх.