Господь одного разу сказав: «Коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити» (Лк. 17:10). Тому той, хто постить, куштуючи тільки раз на тиждень, спить на голій землі, напам’ять знає Священне Писання, щодня ходить у храм, щотижня причащається Святих Христових Тайн, – що він, власне, такого особливого робить? Та нічого, тільки те, що має робити кожен православний християнин. Кожен християнин має в храм ходити, кожен має причащатися Святих Христових Тайн і знати Священне Писання!

Що ж від нас потрібно? Потрібно, щоб ми не лише виправили свій зовнішній вигляд, хоча це теж необхідно, бо дуже важливо, куди людина ходить, що вона робить, що вона каже. Безумовно, важливо очистити зовнішню частину свого життя, але ще більше – очистити внутрішнє своєї душі. Бо можна навчитися не красти, не перелюбствувати, мовчати і взагалі себе пристойно в товаристві поводити – хоча це важко, але можна, – але це не означає ще стати християнином, це не означає ще бути виправданим від Бога, бо Богові не треба тільки зовнішнє, Богові важливе те, що в нас усередині, які ми за своєю суттю.

Який сенс, якщо людина не пиячить, не програє в карти гроші і живе мирно у своїй сім’ї, має двох дітей, автомобіль і пристойно одягнена? Хоча Отцю Небесному, звісно, така людина приємніша, ніж грішник, який забув Бога і опоганює себе усілякими гріхами. Але це не означає, що людина, зовні доброчесна, угодна Богові. Не всякий праведник Богові угодний, а той, який гамує себе, бо гордість гірша за злодійство, гірша за всяку ненависть.

Коли людина звеличує сама себе, тим самим вона відриває себе від Бога. Тільки зживши гординю, можна почати шлях до спасіння. І усе, чому Церква нас учить: богослужіння, пости, Священне Писання, заповіді Божі, – це шлях звільнення від гордості, від свавілля, від нахабства, від власних упереджених і помилкових думок, які суперечать волі Божій.

Думки про навколишнє