Є бажання, буде і привід
Про події Великої середи: помазання Господа Ісуса Христа миром і злочинний задум Іуди Іскаріота, роздумує Михайло Лукін . . .
Про події Великої середи ми дізнаємося від двох євангелістів, Матфея і Марка, чиї розповіді гармонійно доповнюють одна одну. Загалом, цей день, судячи з опису євангелістів, не був дуже насичений подіями в порівнянні з попередніми днями, вже не кажучи про наступні. Протягом цього дня сталися дві події: помазання Ісуса миром, що відбулося «у Вифанії, в домі Симона прокаженого» (Мф. 26:6), і пропозиція Іуди Іскаріота зрадити свого Вчителя первосвященикам. І, що найцікавіше, згідно опису євангеліста Матфея, підштовхнуло Іуду до цього саме помазання Ісуса запашним миром. Але все по порядку.
«І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його (Ісуса) хитрощами і вбити. Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі» (Мк. 14,1,2), – адже Христос був популярним серед люду, через що духовенство і непокоїлося. Втім, як з’ясується згодом, їх хвилювання були марними… А в цей час Спаситель перебував у гостинах у такого собі «Симона прокаженого, і возлежав (за звичаєм тих часів), – прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову» (Мк. 14:3).
Загалом, цей жест був виявом великої пошани, на що Христос без сумніву заслуговував, проте Його оточуючі були стосовно цього зовсім іншої думки… І причиною цього були гроші, великі гроші: «Навіщо така трата мира? Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим» (Мк. 14:4,5). Триста динарїів, якщо хто не в курсі, фактично річна заробітна плата найманого працівника тих часів, і хтось з оточуючих підрахував, що для нього було цілком непогано розпоряджатися такою кругленькою сумою грошей… Звісно, для допомоги нужденним, серед яких він бачив і себе, і саме це стало останньою краплею, що підштовхнула Іуду до зради: він «пішов до первосвящеників і сказав: що хочете дати мені, – і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його» (Мф. 26:14-16). Як то мовиться, було б бажання, а привід для зради завжди знайдеться… Що Іуда і довів, скориставшись добрим вчинком жінки, який прославив її у віках (див. Мф. 26:13).