Хрест Господній – це символ любові, бо любов завжди розпинається. Мати розпинається своїми дітьми, художник – своєю картиною, біолог – лабораторією, своїми дослідами, математик – алгоритмами, він ними мучиться. І кожна людина в житті своєму розпинається заради того, що вона любить. І якщо ми хочемо досягти духовного життя, то повинні розіп’ятися – розіп’ятися разом з Христом. Тоді наше життя набуде сенсу, бо страждання введе нас у вічне життя, ми досягнемо Царства Небесного, ми пізнаємо, ми його відчуємо, ми увійдемо до нього через розп’яття. Не ниття і пошуки земного щастя потрібні, а саме Голгофа, скорбота і прийняття страждання заради Царства Божого, заради того, щоб догодити Богові, бо любов завжди жертовна. Любов – це коли одна людина жертвує собою, саме собою, заради того, що вона любить.

Думки про навколишнє