Жіноче покликання
Свята Церква прославляє жінок-мироносиць за їх любов до Христа, за те, що усе своє життя вони поставили на службу Йому. Хоча вони багато чого не розуміли, звісно, з того, що Господь їм казав, але серце їх було спрямоване до Нього. І Господь за це спрямування серця їм дав таку милість і таку благодать, що вони першими побачили Його воскреслим з померлих.
От так само і ми повинні прямувати до Христа, люблячи Його. Треба намагатися увесь час жити так, щоб, озираючись навколо, думати: чим ми можемо Христу послужити? І Господь нам вказав цей шлях. Він сказав: «Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили». Якщо ми будь-якій людині виявляємо любов, милосердя, тобто проявляємо задумані Богом людські властивості душі, які особливо мають бути властиві жінці, – милосердя, лагідність, спокій, тишу, – тоді через нас Господь творитиме дива, тоді ми встанемо на своє справжнє місце.
А якщо ми прагнемо підсадити іншого, зайняти його місце, виходить як на корові сідло, негарно, потворно. Жінка замість того, щоб такою чудовою справою займатися, як творити власну сім’ю, служити чоловікові, любити дітей, виховувати онуків, зберігати, скріплювати дім, – замість цього займається якоюсь нісенітницею: метал ллє або ще щось. Це ж абсолютно дикі речі. Але ця дикість настільки увійшла до людської свідомості, що багато кому здається: та без цього і жити не можна. Насправді від природного свого покликання, божественного, людина йде у далекий край, не у свою сферу влізає.
Звісно, і не у своїй сфері теж можна досягти успіху. Жінка може не гірше за чоловіка державою управляти, тому є маса чудових прикладів. Але це не її покликання, це неправильно, це спотворення. І вселяє усе це людині диявол, щоб її погубити. Бо він знає: помінявши чоловіка і жінку місцями, можна усе перетворити в порох. Сім’я розпалася – отже, дитина вийшла з покори. Вважай, що вже покоління сатана погубив. Сатана усе старається, як би так зробити, щоб цей лінувався, а та б пішла на роботу – і усе, і далі вже з цим народом роби усе, що хочеш. Тому нам треба обов’язково триматися того шляху, який вказав Господь.