Досвід віри
Нарешті, чи не найдієвішим засобом зміцнення віри є перевірка її особистим досвідом. Ніщо не може замінити людині її власного досвіду: ні чужий приклад, ні докази, ні переконання інших людей. Те, що пережила людина особисто, є для неї найбільш достовірним. Віра зовсім не є збіркою одних умоглядних істин і найменше ґрунтується на розсудливих даних, хоча саме так дивляться на віру її супротивники. Але в цьому полягає їх головна помилка. Для них здається, що варто тільки логічно розібрати і спростувати ті теоретичні істини, які вони приймають за суть віри, і усе буде зроблено: віра розсиплеться сама собою. Між тим життя спростовує ці міркування, і, незважаючи на постійне, посилене бомбардування найважчими «науковими доказами», твердині віри залишаються непохитними.
Якби віра дійсно була тільки збіркою теоретичних, абстрактних істин і мала виключно розсудливо-головний характер, то, звісно, вона не могла б бути міцною і стійкою, і похитнути її було б легко. Досить було б її теоретичним підставам протиставити твердження, що їх заперечують, і розум легко міг би відмовитися від віри і прийняти інший напрям. Але справжня віра не є просте теоретичне усвідомлення, яке легко видозмінити за бажанням. Віра – передусім є безпосереднє відчуття живої всемогутньої сили, яка діє у вашому житті окрім вашої волі, відчуття, засноване на досвіді.
У Священних книгах Нового Завіту ми знаходимо три випадки зародження істинної віри, і в усіх цих трьох випадках причиною віри був особисто пережитий досвід.
Коли Господь після воскресіння Свого явився учням і коли вони розповіли про це апостолові Фомі, який не був з ними в момент з’явлення, той не повірив спочатку. Повторно явився Господь учням вже разом з Фомою і, звертаючись до останнього, сказав: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:27-28). Фома повірив, бо він сам відчував рани Господні і переконався, що це не примара і не галюцинація. Він повірив власному досвіду.
Апостол Павло, який був спочатку ревним гонителем Церкви Христової, увірував у Христа теж завдяки особистому досвіду. «Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: “Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?” Він сказав: “Хто Ти, Господи?” Господь же каже: “Я – Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна”. Він із трепетом і жахом сказав: “Господи, що повелиш мені робити?” І Господь сказав йому: “Встань і йди до міста”… Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск. І три дні він не бачив, і не їв, і не пив» (Діян. 9:3-6,8-9). Це диво, пережите апостолом Павлом, і послужило початком його навернення.
Третій випадок навернення, розказаний євангелістами, – це навернення сліпонародженого, зціленого Господом Ісусом Христом.
Ісус «побачив чоловіка, сліпого від народження… Він плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим» (Ін. 9:1,6-7). «Ісус… сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому» (Ін. 9:35-38).
Таким чином, і тут пережите зцілення, тобто особистий досвід, викликав у колишньому сліпому віру в Сина Божого і в Його могутню благодатну силу.
Усе вчення апостолів засноване на особистому досвіді або, як каже апостол Іоанн, «про те, що… ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя, – бо життя явилось‚ і ми бачили‚ і свідчимо, і звіщаємо вам» (1Ін. 1:1-2).
Якщо, таким чином, особистий досвід є найбільш надійною основою релігійної віри, то, вочевидь, необхідно усіма силами прагнути до того, щоб пережити його у своєму житті для зміцнення віри. Яким чином це можна зробити?
На це питання відповідає Сам Господь Ісус Христос в Євангелії від Іоанна: «Моє вчення – не Моє, а Того, Хто послав Мене; хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу» (Ін. 7:16-17).
Ось проста відповідь, яка містить у собі сенс якнайглибший. Якщо у вас копошаться сумніви і ви хочете напевно знати, чи від Бога дане євангельське вчення, що містить у собі основи нашої віри, то спробуйте виконати його веління в житті, підкорятися його правилам, ввібрати в себе дух його, і ви тоді досвідчено переконаєтеся, що воно від Бога, що в ньому виражається воля Божа, бо ви відразу відчуєте його абсолютну правду і бездонну мудрість, недоступну для людини. Ви відразу зрозумієте, що людина не могла створити подібного вчення, бо вона не має такого всезнання, такого безмежного знання щонайтонших рухів людської психіки і її законів, часто прихованих у сфері підсвідомого, яке так і проглядає майже в кожному рядку Священного Писання.
І не міркуваннями, звісно, не безплідними спорами можна перевірити Євангеліє, бо це – Книга життя, а не підручник філософії і не арифметична задача. Єдиний точний спосіб перевірки тут – досвід. Якщо вам радять певний метод обробки полів, дають рецепт приготування якоїсь страви, прописують ліки або призначають курс лікування, то, звісно, ви можете прийняти ці поради на віру, але щоб мати в них безперечну упевненість, необхідно їх виконати. Тоді тільки можна достовірно визначити, чи правильні ці поради.
Але, з іншого боку, раз досвідчена перевірка зроблена і вона довела безперечну правильність цих рецептів або порад, тоді всяке подальше міркування або суперечка стають марними, бо жодні слова, жодні хитрощі розуму вже не зможуть спростувати факту, пережитого самою людиною. Увесь єврейський синедріон не міг переконати сліпонародженого, зціленого Господом, у тому, що Той, хто зцілив його – чоловік грішний і що Бог його не слухає. Професори всього світу не похитнули б апостола Павла в його вірі в Христа після його дивовижного навернення.
Те ж саме слід сказати і відносно нашої віри. Якщо ви хочете переконатися в ній і зміцнити її, перевірте досвідом, живіть згідно Євангелія. Євангеліє треба не лише читати, але і виконувати. Отже, життя за Євангелієм – життя доброчесне, виконання заповідей Божих – от кращий спосіб зміцнення релігійної віри.
<< Необхідність віри (Мк. 9:14-29)