Господь сказав: «Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла». А що означає «буди синами світла»? Якщо ми будемо вірувати у світло і за ним жити, ми будемо синами світла, тобто Божими синами.

Які виникають перешкоди на шляху людини до того, щоб їй стати сином світла? По-перше, скам’яніння власного серця, засліплення душевних очей і глухота духовна. Чому це буває? Бо людина замість того, щоб творити заповіді Божі, творить беззаконня. Господь дав нам цілком певні заповіді, оскільки ми втратили в серці своєму свідоцтво про істину і нам знадобився тепер закон: ось це роби, ось це не роби. І, намагаючись виконувати заповідь Божу, навіть не розуміючи її, ми поступово як би промиваємо свої очі і очищаємо свої вуха для того, щоб нам чути слово Боже і бачити світло, що променіє від Пресвятої Трійці.

Є і друга перешкода: багато хто вірує, але людей бояться. От як деякі начальники юдейські увірували, але в той же час не хотіли і від синагоги бути відлученими. Так само і в нас багато хто в Бога вірує, усе визнають, а в церкву ходити бояться: ніби усе немає коли, та що люди подумають. Тобто що про неї люди скажуть, для людини важливіше за те, що про неї скаже Церква. Не догодити Богові людина не боїться, а боїться не догодити людям, і виходить, що догоджання людям замінює їй істинне шанування Бога.

Царство Боже є Царство світла. Візьмемо дерев’яний ящик, пофарбуємо усередині чорною фарбою і заб’ємо. Що буде в ньому? Темрява. І цей ящик, повний темряви, принесемо у світлу кімнату і розкриємо. Ми побачимо, що там жодної темряви вже немає, ящик повний світла. Отже, темрява зникла. Ось чому не може темна душа в Царство Боже увійти: бо їй доведеться там зникнути. Тому перш, ніж увійти до Царства Божого, треба душу свою наповнити світлом. Тому якщо ми станемо синами світла, то і увійдемо до Царства Божого.

Господь хоче усім нам дарувати світло, навчити нас ось цьому світлому життю, щоб ми жили не в темряві. І треба постійно працювати над своєю душею, постійно обробляти, постійно, шматочок за шматочком, від цього каменю відколювати, щоб пробити хоч би маленький пролом у товстій стіні наших гріхів, через який світло зможе проникнути в наше серце.

Думки про навколишнє