Людині часто стає соромно. Це є очисний початок покаяння, і треба його у своїй душі, як дорогоцінну квітку, ростити і леліяти. Соромно нарікати, соромно красти, соромно грубіянити, соромно одній людині одне казати, а другій – інше. Соромно кривдити беззахисного і кланятися тому, від кого ти залежиш: здрастуйте – а сам у душі ненавидиш його, думаєш, як би з нього зайву гривню вибити. І поступово починається очисний процес, людина стає спочатку людиною порядною, потім повертається до своєї колишньої чистоти, стає як немовля. Тому Господь каже: будьте як діти.

А потім процес йде далі, людина стає ангелом, стає істотою дивної душевної краси, у ній розкривається все те, що Богом закладено, а те, що привнесено із зовнішнього життя дияволом, це поступово йде. Що ж відбувається потім? Людина стає князем, стає дуже багатою, якщо стала такою хорошою? Що вона отримує за це? Вона отримує дуже важке життя, бо тих, які із задоволенням служать дияволу і власній похоті, мільярди, а таких, які йдуть на зустріч з Богом, одиниці. Тому їх і ненавидітимуть, і сваритимуть, і проклинатимуть, і робитимуть їм усілякі підступи.

Їх життя перетвориться на страшну боротьбу, і єдиною відрадою в цій боротьбі буде Бог, Який усе розуміє, Який усе відчуває, Якому можна довірити таємницю свого серця, з Яким ніколи не будеш самотній, Який дає дивну силу, і радість, і спокій усе перенести. А що наша скорбота? Це усе тимчасове, ми мандрівники на землі. Звісно, важко дивитися, як руйнується наша планета. Звісно, важко дивитися на те, як сім’ї, де має панувати любов, перетворилися на якісь тюремні камери, де усі один одного ненавидять. Важко дивитися на дітей, які борються зі своїми батьками. Дуже страшно і боляче дивитися на матерів, які в утробі вбивають власних дітей. Так, це усе страшно і важко, і не страждати від цього не можна.

Взагалі на землі не страждати не можна. Але одне страждання буває за власні гріхи, а друге – від співчуття. І в цьому співчутті людина починає уподібнюватися Самому Богові, вона як би розділяє біль Христову за весь світ, і цей біль очищає її ще більше.

Думки про навколишнє