Покаяння – переворот життя, коли людина вступає в боротьбу зі світом. У давнину цей вибір завжди був пов’язаний з хрещенням. Перш ніж людина не робила цей поворот, вона не хрестилася. Це зараз люди приходять, вимагають: хрести мене щоб то не було. А то образиться, тупне ніжкою, піде в інший храм. А раніше було не так, і в чині хрещення це збереглося. Коли хрестять людину, її повертають обличчям на захід, і вона тричі зрікається сатани, усього світу і того, що у світі. Священик каже їй: «І дмухни, і плюнь на нього». Тобто з тієї миті, як людина стає християнином, вона на світ і на диявола плювати хотіла. Вона вже не боїться ні чаклунів, ні знахарів, ні якогось пристріту, чорної магії, екстрасенсів, йогів. Чого боятися, коли вона вже вибір зробила, вирішила йти за Господом? Ніщо їй віднині не загрожує. Багатьох з нас хрестили з дитинства, і вони за інерцією в храм ходять, але ще не пізнали, що таке істинне християнство, і не знають, що таке покаяння. Тому таке коливання в нас часто і відбувається, що ще остаточний вибір не зроблений. І доки ми його не зробимо, ми зовсім не християни, про це і мови бути не може.

Думки про навколишнє