Через те що наш розум абсолютно потьмянів від гріха, ми самі не розуміємо, навіщо робимо те чи інше. Ось хрестять немовлят. Запитай: навіщо? Не знають. Усі «хрещені», ось щоб і він хай буде «хрещений». А який сенс у цьому? Жодного сенсу зовсім немає, бо якщо в церкву дитя не водити, якщо його щонеділі не причащати, якщо Євангеліє над ним не читати, якщо заповіді Божі не дотримувати, то в цьому хрещенні сенсу абсолютно ніякого немає і краще дитя не хрестити.

Люди розумні так не чинили. Василій Великий тому і хрестився в тридцять років – він книжки читав, у храм ходив, пости дотримував, у паломництва їздив до святих місць, довго готувався до того, щоб хрещення святе прийняти, а вже потім тільки хрестився. І мама з татом не боялися: ах, як би прищики які не пішли, як би грижа не вилізла – тобто підхід глибокий, серйозний, справжній, релігійний.

Думки про навколишнє