Чому саме зціленню цього сліпого (нехай навіть сліпого від народження) євангеліст Іван приділив цілий розділ? Що в цьому зціленні було особливого, адже на євангельських сторінках ми зустрічаємо багато зцілень сліпців? Точно на це запитання навряд чи хто зможе відповісти, але є кілька моментів, що явно виділяють цей випадок чудесного зцілення від усієї решти.

По-перше, цей сліпець не просив про зцілення, він навіть не здогадувався про те, Хто був поруч з ним. Для прикладу, сліпець Вартимей, який «сидів при дорозі і просив милостиню. Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене» (Мк. 10:46,47). Він на відміну від нашого безіменного героя, знав про те, Хто поруч з ним, і сповідувавши віру в Його месіанську гідність, попросив про допомогу. Те саме можна сказати про інших двох сліпців, які просили Ісуса про зцілення (див. Мф. 9:27-31).

По-друге, цей сліпець мусив дещо зробити для свого зцілення. Втім, цим вчинком перевірялася його віра, адже він не просив Христа про допомогу і не сповідував віру в те, що Ісус – довгоочікуваний Месія.

По-третє, його суперечка з фарисеями стосовно зцілення. В Євангеліях з подібним ставленням до Христових чудес ми більше не стикаємося (окрім Христового воскресіння, звичайно, але це – незрівнянно більший масштаб подій, тут же, у принципі, буденна справа, зважаючи на масштаб чудес здійснених Христом). Христа деколи звинувачували, що Він діє «силою князя бісівського» (Мф. 9:34), але не заперечували результату чудес. Чому ж у цьому випадку фарисеї почали заперечувати самий факт дива? – Напевно, уся справа в постаті зціленого: усім своїм видом він свідчив про своє чудесне зцілення, і фарисеї не могли цього приховати від оточення та від себе.

У діалогу, що відбувся між фарисеями і зціленим була лише одна мета: щоб зцілений замовчав, забув про того, Хто зцілив його. І все. Яке було діло фарисеям до цього чоловіка? – Ну, був сліпий, ну, прозрів – ну віддай славу Богові, але тільки не говори про того, Хто зцілив тебе. От і все.

Але колишній сліпий був не таким, він привселюдно говорив про своє зцілення. Цього фарисеї не могли більше витерпіти «і вигнали його геть» (Ін. 9:34). Вигнали – це не просто позбавили його свого товариства, зціленого вигнали із людського середовища, «бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги» (Ін. 9:22). У ті часи це було рівнозначним позбавлення людини громадянства на нинішній час. Колишній сліпець про це знав, але залишився при своїй думці. Що змусило його наполягати на своєму? – Вдячність.

Саме вдячність дозволила йому і дозволяє нам бачити дію Бога на Землі, без вдячності ми залишаємося зарозумілими сліпцями, як ті фарисеї чи ті батьки, які не визнали власного сина – сліпцями, які вважають себе зрячими.

Зарозумілість осліплює нас, вдячність – зцілює. От такі Божі ліки: щоб увірувати в Сина Божого – треба бути вдячним, щоб відкинути – вважати, що ти Його добре знаєш.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Неділя про сліпого