Серце сотника

Сотник перед Христом, Себастьяно Річчі

Читаючи Євангелія, принаймні більшість з нас розуміє, що Ісус Христос – це втілений Бог, тобто Творець всього видимого і невидимого, Який став за власним бажанням людиною. Ця доктринальна істина була невідома Його сучасникам, навіть найближче коло Його учнів до кінця не розуміло Його. Лише в День П’ятидесятниці Святий Дух, зійшовши на апостолів, прояснив їм усе. До того ж моменту Ісуса сприймали по-різному: «Він (тобто Ісус) запитав їх: за кого вважає Мене народ? Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого» (Лк. 9:18-20). Між іншим, «Христос» – це грецьке слово-аналог єврейського «Месія», тобто «Помазаник», а в це слово юдеї того часу вкладали зовсім інший сенс, ніж прийнято сьогодні. Хоча і сьогодні люди швидше визнали б в Ісусі переможного царя, ніж мужа «скорбот, що пізнав болісті» (Іс. 53:3), – як про це провіщав пророк Ісая за 8 століть до описуваних подій.

Як ми бачимо, Ісуса сучасники сприймали по-різному: то як воскреслого Івана Хрестителя (так між іншим думав цар Ірод, за наказом якого Іван був страчений), то як пророка Іллю, що повернувся з небес, то як воскреслого стародавнього пророка, чи як сина Марії, брата Якова, Іосії, Іуди і Симона (див. Мк. 6:3). Але в цьому калейдоскопі поглядів виявився один, що здивував самого Творця всесвіту – погляд язичника, римського сотника. Що ж було особливого в цьому погляді?

Слава про Ісуса гриміла по всій Іудеї, так що сотник був обізнаний про дивовижного Пророка з Галилеї, чув про дива, які звершував Він, і при нагоді звернувся до Нього про допомогу. Але на відміну від інших (це-то і здивувало Ісуса), він відразу визнав за Христом дивовижні, божественні здібності: «Але промов тільки слово, і видужає слуга мій» (Мф. 8:8). Дочка хананеянки (Мф. 15:28), син царедворця (Ін. 4:53) теж були зцілені Христом на відстані за вірою їх батьків, але в їх випадках були відмінності: по-перше, вони просили за власних дітей (сотник ­– за слугу, що свідчить явно на користь сотника), і по-друге, сотник не на мить не сумнівався в силі Христовій.

Звідки ж така віра, якої Христос не знайшов в Ізраїлі? – «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5:8). – «А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і…» (Мф. 8:5), – побачив, що перед ним стоїть Бог. «Богові ж усе можливо» (Мф. 19:26), – казав учням Христос, а сотнику не треба було вже щось казати, він і так бачив перед собою втіленого Бога.

Як таке можна зрозуміти? – Дуже просто: треба мати чисте серце, і тоді кожен з нас зможе побачити Бога, прояви Його любові у своєму житті.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 4 неділя після П’ятидесятниці