Святість звичайних людей

Іноді в розмовах з людьми доводиться чути слова: “Ми не святі, ми звичайні люди”. Але якщо замислитися – чим же таким особливим святі відрізняються від нас? Можливо, Бог заздалегідь вибрав їх і зробив святими – а нас ні – тому не треба хвилюватися і сумувати? Але, можливо, справа в чомусь іншому. Можливо не лише Бог робить Свій вибір?

Якщо уважно читати Євангеліє, то можна зрозуміти, що це дуже правдива книга. Можна сказати – напрочуд правдива. Не фантастична повість про супергероїв.

Євангеліє розповідає про рибалок, які спочатку боялися, довго сумнівалися і навіть не вірили, а потім раптом обійшли з проповіддю весь світ. А ще Євангеліє розповідає про жінок, які йшли раннім недільним ранком до гробу, щоб помазати тіло страченого Учителя пахощами.

Жінки-мироносиці, Роберт Белл

Вони не знали, хто допоможе їм відвалити від входу в печеру величезний камінь. І от раптом виявилось, що каменю вже немає, і пахощі вже не потрібні, бо Господь воскрес. Можна продовжити приклади. Але найголовніший приклад: Євангеліє говорить про Бога, Який став Людиною. І якось вже дуже дивно, на перший погляд, може здатися, що Бог народився бідним, Він голодував, відчував спрагу, втомлювався, Його не розуміло оточення, над Ним сміялися. Як це все схоже на звичайне життя, на те, з чим кожен з нас хоч би раз стикався. Євангеліє показує нам реальність нашого життя. І якщо Сам Бог не відрізнявся у Своєму земному житті від звичайної людини, що це означає для кожного з нас?

Відповідь насправді проста: Бог став таким, як ми, щоб кожна людина змогла перемогти свою гріховність і стати такою, як Бог. І житія святих розповідають про таких, як і ми, людей, які відповіли на цей Божественний заклик. І дивне в усьому цьому якраз те, що святими часто ставали люди, які, за нашими людськими мірками, не мали ними стати.

Ви можете задатися цілком доречним запитанням: Чому так стається? Відповідь напрочуд проста: “Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще” (1 Кор. 1:27,28) – ці слова написав апостол Павло, який поклав багато сил для того, щоб оточуючі повірили, що він більше не переслідувач і гонитель християн, а ревний учень, який готовий померти, щоб інші навернулися до Христа і спаслися. Думаю, що таких прикладів можна навести дуже і дуже багато.

Люди не народжуються святими, а часто ведуть життя, абсолютно протилежне будь-якій святості. Але невидима рука Божа змінює людину. Питання в тому, чи вистачить у нас сил це відчути? Що заважає нам стати такими ж свідками слави Божої? Визнаючи себе “звичайною людиною”, ми не робимо відкриття. Що відрізняє нас від інших таких же звичайних людей ? По суті – нічого.

Серед світської метушні, радощів і труднощів нашого життя, втрат і надбань завжди є Той, до Кого кожен може звернутися. Хтось скаже – в Євангелії все так складно і незрозуміло. Але якби дійсно було так, то Євангелії, тобто Благої звістки Христової, не зрозумів би, наприклад, простий галилейський рибалка Симон, який став апостолом Петром. Його життя осяялося Божественним світлом Христовим, але все таки Петро залишився таким же, як ми – звичайною людиною, у житті якої був Христос. Треба просто не забувати про це. І не забувати, що святі були спочатку звичайнісінькими людьми.

Автор: священик Василь Куценко