Письменник називає себе Яковом, рабом Бога і Господа Ісуса Христа (Як. 1:1). У євангельській історії відомі три особи з ім’ям Якова:
- Яків, син Зеведеєв, один із 12 апостолів і брат Івана Богослова;
- Яків Алфеєв, брат євангеліста Матфея, теж один із дванадцяти, і
- Яків, який зветься “братом Господнім”, був одним із 70 учнів Христових і мав братів Іосію, Іуду і Симона (див. Мф. 13:55). Згодом він став першим Єрусалимським єпископом. На відміну від двох інших, які належали до числа 12-ти, він називався ще “меншим”.
Святий Яків Зеведеєв дуже рано закінчив своє життя мученицькою смертю (близько 44 року в Єрусалимі, див. Діян. 12:2). Святий Яків Алфеєв проповідував серед язичників. Між тим Соборне послання Якова звернене до юдеїв, які знаходяться в розсіянні (Як. 1:1), і переказ приписує його третьому Якову – брату Господньому, першому єпископу Єрусалимському. Через свою праведність він був авторитетом для всіх євреїв, навіть серед тих, які не вірували в Христа.
Про Якова, брата Господнього, відомо, що він вів суворе подвижницьке життя, не пив вина та інших спиртних напоїв, не їв м’яса, носив тільки льняний одяг, строго дотримувався Закону Мойсеєвого і часто усамітнювався для молитви в Єрусалимському храмі. За переказами, він, як і його брати, спочатку не вірив, що Ісус Христос є тим самим довгоочікуваним Месією. Але потім увірував у Нього всім серцем, і Господь після Свого воскресіння удостоїв його особливим Своїм явленням (див. 1Кор. 15:7). Користуючись високою пошаною серед апостолів, він головував на першому апостольському Соборі в Єрусалимі (Діян. 15 роз.). Мабуть, що вся його діяльність зосереджувалася в Палестині. Своє життя він закінчив мученицькі – його скинули юдейські начальники з портика Єрусалимського храму. Це сталося приблизно 64 року. Юдейський історик Йосиф Флавій, перераховуючи причини падіння Єрусалиму в результаті війни з римлянами, каже, що Господь покарав юдеїв також за вбивство Якова Праведного. Переказ приписує Якову складання древнього Чину Божественної літургії, який звершується донині в Єрусалимі та в інших храмах у день його пам’яті 23 жовтня.
Послання апостола Якова було призначене євреям: “Дванадцятьом колінам, що в розсіянні“, що не виключало і євреїв, які жили в Палестині. Час і місце послання не вказані. Мабуть, послання написане ним незадовго до кончини, ймовірно, в 55-60 роках. Місцем написання, ймовірно, був Єрусалим, де апостол перебував постійно.
Приводом для написання була та скорбота, яку зазнавали євреї розсіяння від язичників і, особливо, від своїх невіруючих братів. Випробування були такими великими, що багато хто став зневірятися. Деякі ремствували на зовнішні лиха і на Самого Бога, але як і раніше бачили своє спасіння в походженні від Авраама. Вони неправильно дивилися на молитву, неналежним чином цінували значення добрих справ, але охоче ставали вчителями інших. При цьому багаті звеличувалися над бідними, і братська любов холонула. Усе це спонукало Якова дати їм необхідне моральне лікування у вигляді послання.
У 2-му розділі Послання Якова є цінне повчання про суть віри, яка має полягати не в абстрактному визнанні християнських істин, але в живому її прояві в справах милосердя.