Послання апостола Петра

Апостол Петро

Апостол Петро, який раніше називався Симоном, був сином рибалки Іони з Вифсаїди Галилейської (див. Ін. 1:42-45) і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. Апостол Петро був одружений і мав будинок у Капернаумі (див. Мф. 8:14). Покликаний Спасителем за рибним ловом на Галилейському озері (див. Лк. 5:8), він завжди був особливо відданим і рішучим, за що і був удостоєний особливого наближення до Господа разом із синами Зеведеєвими (див. Лк. 9:28). Сильний і палкий духом, він, природно, зайняв впливове місце в числі Христових апостолів. Він перший рішуче сповідував Господа – Христом, тобто Месією (див. Мф. 16:16), і за це удостоївся найменування – Камінь (Петрос). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Свою Церкву, яку не здолають ворота пекельні (див. Мф. 16:18). Своє триразове зречення від Господа (напередодні розп’яття Спасителя) апостол Петро омив гіркими сльозами розкаяння, внаслідок чого після Свого воскресіння Господь знову відновив його в апостольській гідності, триразово, за кількістю зречень, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх (див. Ін. 21:15-17).

Апостол Петро перший сприяв поширенню і затвердженню Церкви Христової після зішесття Духа Святого, виголосивши сильну промову перед народом у день П’ятидесятниці і навернувши 3000 душ до Христа. Через якийсь час, зціливши кульгавого, він другою проповіддю навернув до віри ще 5000 юдеїв (див. Діян. 2-4 роз.). Книга Діянь, з 1 по 12 розділи, розповідає про його апостольську діяльність. Проте після його дивного звільнення Ангелом з темниці, коли Петро вимушений був сховатися від Ірода (див. Діян. 12:1-17), про нього згадується лише раз при розповіді про Апостольський Собор (Діян. 15 роз.). Інші відомості про нього збереглися тільки в переказах. Відомо, що він проповідував Євангеліє на узбережжі Середземного моря, в Антиохії. Апостол Петро проповідував в Малій Азії юдеям і прозелітам (язичникам, наверненим в юдейство), потім – в Єгипті, де висвятив Марка, автора однойменного Євангелія, у першого єпископа Александрійської Церкви. Звідти він перейшов у Грецію (Ахаю) і проповідував у Коринфі (див. 1Кор. 1:12), потім проповідував у Римі, Іспанії, Карфагені і Британії. До кінця життя Петро знову прибув у Рим, де і прийняв мученицьку кончину біля 67 року по Р. Х., – його розіп’яли на хресті вниз головою.

Перше Соборне послання апостола Петра звернене до пришельців, “розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії й Вифинії” – провінціях Малої Азії. Під “пришельцями” треба розуміти, головним чином, юдеїв, які увірували, а також язичників, які входили до складу християнських громад. Ці громади були засновані апостолом Павлом. Причиною написання послання було бажання апостола Петра утвердити братів своїх (див. Лк. 22:32) при виникненні негараздів у цих громадах і гоніннях, що спіткали їх з боку ворогів Христових. З’явилися серед християн і внутрішні вороги в особі лжевчителів. Користуючись відсутністю апостола Павла, вони почали спотворювати його вчення про християнську свободу і заохочувати до всякої моральної розбещеності.

Мета цього Петрового послання – підбадьорити, утішити і затвердити у вірі малоазійських християн, на що вказував сам апостол Петро: “Це коротко написав я вам через Силуана, вірного, як гадаю, вашого брата, щоб упевнити вас, утішаючи і засвідчуючи, що це істинна благодать Божа, в якій ви перебуваєте” (1Пет. 5:12).

Місцем першого послання вказується Вавилон (див. 1Пет. 5:13). В історії християнської Церкви відома Церква Вавилонська в Єгипті, де, ймовірно, Петро і написав своє послання (також існує поширене тлумачення, що під Вавилоном мається на увазі Рим). У цей час з ним знаходилися Силуан і Марк, які залишили апостола Павла після його відправлення на суд у Рим. Тому дата першого послання визначається між 62 і 64 роками по Р. Х.

Друге Соборне послання написане до тих же малоазійських християн. У цьому посланні апостол Петро з особою силою застерігає віруючих від розпусних лжевчителів. Ці лжевчення схожі з тими, які викриває апостол Павло в посланнях до Тимофія і Тита, а також апостол Іуда – у своєму Соборному посланні. Лжевчення єретиків погрожували вірі і моральності християн. У той час стала швидко ширитися єресь гностиків, яка ввібрала в себе елементи юдейства, християнства і різних поганських вчень. У житті прибічники цієї єресі відрізнялися аморальністю і чванилися своїми знаннями “таємниць”.

Друге послання написане незадовго до мученицької кончини апостола Петра: “Знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені” (2Пет. 1:14). Його написання можна віднести до 65-66 років. Останні роки життя апостол Петро провів у Римі, завдяки чому можна дійти висновку, що друге послання написане в Римі як його передсмертний заповіт.

  1. Попередні відомості
  2. Послання апостола Якова
  3. Послання апостола Петра
  4. Послання апостола Івана Богослова
  5. Послання апостола Іуди
  6. Обрані повчання із Соборних послань