Автор цього послання сам називає себе “Іудою, рабом Ісуса Христа, братом Якова”. З цього можна укласти, що це одна особа з апостолом Іудою з числа дванадцяти, який називався Яковлевим, а також Леввеєм (не плутати з Левієм) і Фадеєм (див. Мф. 10:3; Мк. 3:18; Лк. 6:15; Діян. 1:13; Ін. 14:21). Він був братом Якова, який згодом став єпископом Єрусалимським, Іосії і Симона, який з часом також став єпископом Єрусалимським. За переказами, перше його ім’я було Іуда, ім’я Фадея він отримав, прийнявши хрещення від Івана Хрестителя, а ім’я Леввея отримав, приєднавшись до 12-ти апостолів, можливо, для відмінності від однойменного Іуди Іскаріотського, який став зрадником.
Про апостольське служіння Іуди після Вознесіння Господнього переказ каже, що він проповідував спочатку в Іудеї, Галилеї, Самарії та Ідумеї, а потім – в Аравії, Сирії і Месопотамії, Персії і Вірменії, де мученицькі помер, розіпнутий на хресті і пронизаний стрілами.
Приводами для написання послання, як видно з 3 вірша, були турбота Іуди “про загальне спасіння” і тривога з приводу посилення лжевчень. Святий Іуда прямо каже, він пише, бо в християнське товариство вкрались нечестиві люди, які користуються християнською свободою як приводом для розпусти. Це, поза сумнівом, – лжевчителі-гностики, які заохочували розпусту під виглядом “умертвіння” гріховної плоті і вважали світ не творінням Божим, а творінням нижчих сил, ворожих Йому. Це ті самі симоніани і николаїти, яких викриває євангеліст Іван у 2 і 3 розділах Апокаліпсису. Мета послання – застерегти християн від захоплення цими лжевченнями, що лестили чуттєвості. Послання призначене всім християнам взагалі, але за змістом його видно, що воно призначалося для певного кола осіб, в яке знайшли собі доступ лжевчителі. З достовірністю можна припускати, що це послання спочатку було звернене до тих же Малоазійських Церков, до яких писав потім апостол Петро.
Поза сумнівом, що це послання написане до руйнування Єрусалиму, яке сталося в 70 році, бо Іуда, який згадав у своєму посланні майже всі чудові явлення Божественного Суду, не забув би згадати і цю вражаючу подію. Схожість цього послання з посланням апостола Петра наводить на думку, що воно написане після Петрового, і Іуда використав Петрову характеристику лжевчителів майже в тих самих словах і виразах. Соборне послання апостола Іуди складається лише з одного розділу і від початку до кінця являє собою одну суцільну промову, спрямовану проти лжевчителів.