Різдво Христове і туманність Андромеди

Поклоніння пастухів, Герріт ван Гонтгорст

Усе, що відбувається в Церкві, вводить нас в історію спасіння; ми стаємо свідками і співучасниками згадуваних подій. Йдеться не про простий спогад – хоч би і емоційно насичений – йдеться про реальне входження в духовний світ. Входячи в храм, ми опиняємося як би на борту корабля, який відносить нас зі світу гріха і обману у світ правди і світла, – від того, що хибне і примарне, до того, що достовірне і поза сумнівом, від того, що приречене зникнути, до того, що вічне.

Це особливо відчувається у велике свято Різдва Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Цього дня читають пророцтво Ісаї: «Бо Немовля народилося нам – Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:6).

Церква святкує народження Немовляти, Яке одночасно і Бог кріпкий. У контексті того, що Біблія говорить про Бога, це сповіщення незбагненно величезне; слухаючи ці слова, ми як би опиняємося під склепінням, занадто високим, щоб його побачити. Усі слова, які ми можемо вимовити, – «велич, слава, благоговіння» – виявляються занадто маленькими, і ми самі – занадто дрібними, щоб сказати щось.

Але ми повинні постаратися почути і в міру нашого розуміння зрозуміти, що про цю подію каже Церква. А Церква наставляє нас, що Немовля, Яке лежить на руках у Його Пречистої Матері, – Бог. У Ньому Бог і людина є Однією і Тією ж Особою. Як каже святитель Лев Великий: «Це дивне Різдво від Святої Діви створило Єдину в усьому людському роді істинно людську та істинно Божественну Особистість,… різниця природ зійшлася в таку єдність, що Один і Той же, будучи істинною людиною, називає Себе меншим Отця (Ін. 14:28) і, будучи істинним Богом, іменує Себе рівним Отцеві» (Ін. 10:30).

Давайте спробуємо поглянути на небо – тим більше що в нашу епоху є потужні телескопи, які дозволяють вглядітися у світ зірок уважно. Один з найпопулярніших образів в інтернеті – туманність Андромеди, фотографія якої зроблена орбітальним телескопом «Хабл». Її легко упізнати: це красиве і загадкове дисковидне утворення, з яскравим ядром і спіральною структурою. Ця галактика розташована на нашому небосхилі в сузір’ї Андромеди, звідки і дістала свою назву. Вона містить приблизно 1 трильйон зірок, що в 2,5-5 рази більше, ніж у нашій рідній галактиці – Чумацькому Шляху. Це найближча до нас галактика – до неї «лише» близько двох з половиною мільйонів світлових років.

Туманність Андромеди

Ці величини – трильйон зірок, мільйони світлових років – перевершують усі наші уявлення про величезність, вони набагато більше за те, що в змозі переварити наш розум. Але і туманність Андромеди – це лише одна з галактик нашого всесвіту. Їх – за оцінками астрономів – близько ста мільярдів. Величезність Всесвіту – навіть тієї її частині, яка доступна нашому спостереженню, – перевершує всяке розуміння.

Священне Писання говорить про цей всесвіт дві речі.

По-перше, у неї є Автор. Бог Біблії – Творець і Хранитель всесвіту. Усе, що існує, існує тільки і виключно тому, що Він побажав створити це ні з чого. Якби любов Божа припинила підтримувати світ у бутті, він негайно повернувся б у те ніщо, з якого був покликаний. Як Бог говорить через Пророка: «Я створив землю і створив на ній людину; Я – Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я» (Іс. 45:12). Земля і небо – усе існуюче – створене і управляється Богом: «Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває» (Іс. 40:26). Бог створив туманність Андромеди; Бог створив усі туманності, галактики, взагалі усе існуюче.

По-друге, Творець і Хранитель усього цього незбагненно величезного всесвіту став людиною, Одним з нас, в усьому подібним до нас, крім гріха.

Безбожництво запевняло нас, що ми живемо на незначній планеті десь на околиці своєї галактики, у величезному, порожньому і безглуздому всесвіті. Наша віра відкриває нам, що у світі є мета і сенс, і наша земля – найважливіша планета у всесвіті, бо саме на ній Бог входить у Своє творіння. На середньовічних мапах Свята Земля зображалася в центрі землі; у цьому було щось глибоке вірне – це не просто центр землі, це центр всесвіту. До нього не треба було летіти на якомусь зорельоті; до нього можна було дійти пішки.

Пастухи, що прийшли вклонитися Немовляті, опинилися в головній точці всесвіту – як і ми опиняємося в її головній точці, коли приходимо вклонитися тому, Хто народився. Навіщо, з якою метою Всемогутній став безпорадним немовлям на руках у Своєї Матері? Символ віри каже нам: «Для нас, людей, і для нашого спасіння».

Той, хто стоїть за красою і величчю всесвіту, не просто Всемогутній Творець, не просто Художник і Будівничий усього – Він є любов. З любові до Свого пропащого, бунтівного, заблукалого творіння Він сходить, щоб оселитися серед нього і вивести його до життя вічного і блаженного.

Ми не можемо вмістити величі цієї любові – як не можемо вмістити величі всесвіту. Але ми можемо довіритися їй і звернутися до неї – у покаянні, вірі і зберіганні заповідей. Тоді ми набудемо чогось занадто прекрасного, щоб про це можна було сказати словами.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Різдво Христове