Про школу молитви роздумує о. Зиновій Павлиш . . .

Щоби молитва могла проявити свою силу і бути корисною та вислуханою, необхідно:

• щоби вона була щирою, наполегливою та перебувала в нас постійно;
• щоби вона була природним станом нашої душі;
• щоби вона стала потребою нашого повсякденного життя.

Ревна молитва ніколи не буде даремною чи невислуханою: «Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!». Необхідно постійно старатися плекати покору, терпеливість, настирливість – відганяючи байдужість і невірство. Добра, щира й мила молитва починається тоді, коли ми своїми вухами чуємо слова, що виходять з наших уст. Тобто коли наша увага, наша воля повністю зосереджені тільки на молитві. Будьмо твердо переконані, що Господь є нашим найкращим Добродієм – добрим, терпеливим, милосердним і люблячим. До молитви треба приступати з твердим наміренням, що я бажаю тільки Божої волі, а не своєї власної. У нашому серці має бути одне-єдине бажання – поєднати свою немічну людську волю із всемогутньою Божою волею та повністю підкоритися їй. Адже Божій волі завжди властивий найвищий ступінь добра, вона справедлива та душекорисна. Просімо у Всемогутнього Бога всього, що нам потрібно, однак закінчуймо своє прохання словами: «Боже! Нехай буде Твоя воля, а не моя. Ти ж бо краще знаєш, яка, коли і в якій кількості благодать мені потрібна, щоб вона була на Твою прославу та на спасіння моєї душі».

Взірцем упокореної молитви, яка приємна Богові та корисна для нас, є молитва св. Василїя Великого.

«Господи, Боже мій! Хвалю і оспівую невимовну славу Твою і Твою безмежну велич. Дякую Тобі, що Ти з самої тільки доброти Твоєї дав мені існування і звелів, щоб я був учасником благ спасенного Твого втілення. Дякую, що Ти не раз рятував мене – хоч я того і не відав – від рук невидимих ворогів моїх. Сповідаюсь Тобі, що незліченну кількість разів зраджував я совість свою і без вагання переступав святі заповіді Твої, виявляючи цим мою невдячність до всіх Твоїх благодіянь. Але, Боже мій Многомилосердний! Нехай не буде, що моя невдячність перевищувала б Твою доброту. Відверни очі Твої від гріхів моїх і неподобств, а поглянь на сльози каяття мого і по великій Твоїй щедрості допоможи мені і тепер, подай те, що мені потрібно для спасіння мого, і все моє життя скеруй так, щоб я узгоджував Тобі, щоб і мною недостойним славилося Всесвяте ім’я Твоє!».

Проявити покору – це не що інше, як визнати свою неміч та гріховність; визнати, що самі ми, самотужки не зможемо спасти свою безсмертну душу та осягнути вічне життя. Для цього потрібна Божа поміч, Божа благодать. А щоб отримати Божу благодать, нам обов’язково потрібно докласти неабияких старань, праці та боротьби. Бо якщо хтось у молитві просить у Бога про якусь ласку чи поміч, а сам не докладає жодних зусиль, то він радше спокушує Бога, аніж молиться. Такий бажає, щоб Господь за нього все зробив, а це вже не прошення, а вимагання. Пам’ятаймо, Господь Бог ніколи не порушить нашої свобідної волі, нашого права вибору. І щойно, коли ми щиро і твердо проявимо бажання, доказуючи його своїми ділами, Господь має можливість допомогти нам спасти нашу душу. «Чоловіче, Бог, що сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може» (св. Августин).

Чудовий приклад покори та виконання Божої волі подає нам Дівиця Марія, яку Небесний Отець вибрав на Матір для Свого Сина Ісуса Христа: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Також сам Божий Син Ісус Христос каже: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Ів. 6:38). Щодня на Утрені співаємо слова зі Славословія: «Господи, до Тебе я прибігаю, навчи мене творити волю Твою, бо Ти Бог мій». У Господній молитві ми також кажемо: «…нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

Отже, покора – це ключик, який відмикає нам двері до Божої скарбниці благодатей. Апостол Павло повчає: «Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!» (Кол. 4:2). Коли просиш про щось у Господа і Він зволікає вислухати тебе, ти все-таки продовжуй молитися, зберігаючи у своєму серці тверду і живу надію на Його допомогу.

Святий Іван Золотоустий каже: «Великим благословенням для нас є молитва, якщо творимо її з належним настановленням і якщо навчимо себе дякувати Богові однаково і коли одержуємо, і коли не одержуємо того, що просимо. Коли Він і дає, і коли не дає, це творить нам на добро! Коли ти отримуєш те, про що просиш, ти це бачиш і тішишся, але й коли не одержуєш, знай, що ти також прийняв ласку, тому що тобі відмовлено щось, що безперечно, було б тобі не на користь – а бути захороненим від того, що було б шкідливе, це значить отримати велику ласку!».

Яка умова того, щоб наша молитва була вислухана?

Насамперед потрібно бути дитиною Божою, тобто не перебувати в стані тяжкого гріха. Отож, перш ніж приступити в молитві до Бога і про щось просити, спитаймо себе: чи справді я є дитиною Божою? І якщо наша совість каже «так», тоді сміливо звертаймося до Бога з проханнями. Молячись, треба мати тверду віру в те, що люблячий Господь бажає і завжди готовий дати нам все, аби ми могли Йому належно служити і Його любити. Неможливо, щоб Господь, Який заповідав нам молитися до Нього й обіцяв дарувати нам те, про що просимо, відмовив нашим постійним, терпеливим та щирим молитвам: «Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам» (Мр. 11:24).

Якщо ж наше сумління скаже «ні» (бо я свідомо і добровільно порушив Божі заповіді і цим образив Бога), тоді спішімо у святому таїнстві Покаяння перепросити милосердного Бога. Він простить нам, адже Йому надзвичайно дорога наша безсмертна душа, яка є неначе частиною Його життєдайного духа.

Крім виконання щоденної (особистої) молитви, кожен християнин має обов’язок взяти активну участь у спільній молитві в неділі та свята, тобто виконати третю Божу заповідь: «Пам’ятай день святий святкувати». Заповідь ця починається з нагадування: «Пам’ятай!». Вона постійно нагадує, щоб ми в цей святий день, неділю, яка є днем почитання Воскресіння Господнього, обов’язково були в Божому домі на спільній молитві – Божественній Літургії, яку встановив сам Христос.

<< Як ми доказуємо свою віру і любов?

Ціль, значення та цінність Божественної Літургії >>

Зміст