Необхідність прощення та примирення
Про важливість хрещення та покаяння задля життя вічного, розповідає о. Зиновій Павлиш . . .
Щойно людина народжується Бог першим приходить на допомогу її безсмертній душі. У святому таїнстві Хрещення Він очищує людську душу від первородного гріха, щоб вона мала можливість спастися: «…Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:5). Виняток становлять ті, хто не мав можливості почути спасенну науку Отця, яку приніс Ісус Христос, та користати з Його святих таїнств.
Поза Церквою також є спасіння. Але тільки за умови, що людина чітко і добросовісно виконує закон, який Господь Бог вклав в її душу. Цей закон дуже простий і зрозумілий: «Роби добро, уникай зла». Дія цього закону проявляється через наше сумління, через совість, через «голос Божий».
Чудовий приклад дії Божого голосу описує один місіонер, який проповідував Слово Боже в Індії. Одного разу він запитав старого індуса, який не вмів ні читати, ні писати:
– Якщо б хтось украв твої гроші, то чи згрішив би він?
– Очевидно, – відповів старець.
– А коли хтось когось уб’є, то чи це гріх?
– Певно, ще й тяжкий гріх, – почув відповідь.
Так місіонер перейшов з ним усі Десять Божих заповідей і на кожне питання одержав правильну відповідь.
– Бачу, що ти знаєш та правильно розумієш заповіді Божі. Хто ж їх тебе навчив?
– Бог мене навчив, – відповів старець.
– Але ж Бог до тебе не говорив! – сказав місіонер.
Тоді старець, вказуючи на свої груди, сказав:
– Ось тут вони – у моєму серці і в моїй душі!
Так він бажав підтвердити, що Божий голос перебуває в ньому та провадить його дорогою земного життя.
Прийнявши перше і найнеобхідніше таїнство, людина стає дитиною Божою, членом Тіла Христового – Церкви. Вона отримує можливість приймати всі інші таїнства та священнодійства, через які Господь Бог освячує, живить і провадить кожного християнина. Однак такий щасливий стан Божої благодаті триває не довго. Адже людина немічна. Живучи в цьому тяжкому і грішному світі, вона не може не згрішити! Якщо не згрішить ділом, то згрішить словом, поглядом чи думкою. Наші пристрасті, постійні непосильні спокуси, наша легковажність, байдужість чи лінивство схиляють нас до вчинення тяжких гріхів, що стає втратою Божої благодаті та вічного життя в Небесному Царстві.
Знаючи неміч людської природи та схильність людини до гріха, що є наслідком первородного гріха, Ісус Христос встановив надійний засіб спасіння нашої безсмертної душі – святе таїнство Покаяння. Даруючи людству таїнство Покаяння, Він дає можливість кожній людині, якщо вона цього забажає, спасти свою душу: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28). Господь Бог з великої любові і милосердя радо змиває з нашої душі всі визнані нами гріхи: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг» (Іс. 1:18).
<< Ціль, значення та цінність Божественної Літургії