Про небезпеку, яку несе контакт з бісівським світом, роздумує Михайло Лукін . . .

«І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді» (Мт. 8:31,32). Момент гибелі великого стада свиней запам’ятовується багатьом, але, раптом, вам не спадало на думку: чому, коли біси увійшли у свиней, то ті відразу кинулися в море, а дві людини одержимі бісами залишалися живими тривалий період часу? «Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння» (Мк. 5:5), – так описує поведінку одного з одержимих євангеліст Марко. Чому біси мучили, але не вбивали людей, проте відразу знищили свиней?

Дехто може припустити, що біси продовжували муки нещасних, натомість інші можуть припустити, що свині виявилися менш «стійкими» до бісів, або щось на кшталт цього. Проте насправді уся справа не в бісах, а в тих межах, в яких їм дозволяє діяти Господь. Біси не можуть без Божого дозволу навіть опанувати свинею, вже не кажучи зробити це з людиною, яка створена на образ та подобу Божі (див. Бут. 1:26).

Те саме стосується і меж, в яких біси можуть мучити ту чи іншу людину. Була б на то їх воля, вони в одну мить знищили весь світ, але Бог не дозволяє їм це робити, але допускає лише в деяких випадках бісам впливати на життя людей. Але відразу слід зауважити, що такі ситуації Бог допускає лише в тому випадку, коли людина свідомо йде на контакт з бісівським світом, в іншому випадку – біси не мають влади над людиною. Як і над тваринами.

Отже, щоб уникнути потрапляння в полон бісівського світу, а інакше стан одержимості по іншому не назвеш, у жодному разі не можна мати з ним будь-яких контактів. І не тільки безпосередньо з бісами, але і з людьми, які так чи інакше контактують з цим світом, зокрема з чаклунами, ворожбитами, екстрасенсами і з усім, що має відношення до цього. Але багато людей ігнорують подібні застереження і тим самим піддають себе смертельному ризику.

Наостанок хотілося поділитися із застереженням, яке свого часу дав відомий євангеліст Біллі Грем:

«Сучасне помилкове уявлення щодо особистості диявола багато в чому викликане карикатурними уявленнями про нього, що склалися в середньовіччі. Щоб зменшити свій страх перед спокусником, люди висміювали його, зображували смішною, гротескною істотою з рогами й хвостом. У руці його вила, на обличчі – посмішка. У такий спосіб люди немов би заспокоювали себе: «Ну що боятися цього убозтва?»

Істина, однак, полягає в тому, що диявол – надзвичайно розумна й хитра істота, могутній, талановитий і винахідливий дух. Диявол, можливо, самий великий із ангелів Божих. Але він вирішив використовувати Божі дари в особистих цілях. Він блискуче мислить, його плани надзвичайно оригінальні, його логіка практично бездоганна. Противник Бога – не карнавальна істота з рогами та хвостом. Він – величний володар із чіпким і підступним розумом, вміє з будь-якої ситуації витягувати для себе вигоду. При цьому він жорстокий і не знає жалю. Наше щастя, що він не всемогутній, не всевідаючий і не всюдисущий».

З подібним застереженням звертається і апостол Петро: «Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8). Але, на превеликий жаль, у всі часи знаходилося немало людей, які ігнорували подібні застереження, через що зазнавали страхітливих страждань. Як у цьому житті, так і за свідоцтвом Біблії, у житті потойбічному: «Боязких же і невірних, мерзотних і убивць і любодіїв, і чародіїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга». (Одкр. 21:8). Знову ж таки, подібні застереження багато кого не зупинять і ці нещасні матимуть невтішні наслідки, але це буде їх власний вибір, за який розплачуватися доведеться саме їм…

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 5 неділя після П’ятидесятниці